К-4025/08-С Про визнання нечинним акта - 19.01.2010 Прийняття

У квітні 2007 року Приватне підприємство "Експо-Центр"звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання нечинним індивідуального акту ненормативного характеру, а саме податкового повідомлення-рішення №0000232350/0 від 29.05.2006 року.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 06.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2008 року у даній справі позов задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки ПП "Експо-Центр"з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, прийняте податкове повідомлення рішення, яким позивачеві згідно підпункту "б"п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, визначено суму податкового зобов’язання податку на додану вартість у розмірі 94477,50 грн., у тому числі 62 985,00грн. основного платежу та 31 492,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені податкові накладні, на думку податкового органу, не можна віднести до документів, що дають право на формування податкового кредиту та віднесення сплачених сум ПДВ до бюджетного відшкодування, оскільки вони підписані неуповноваженими особами від імені підприємства, що перебували на той час на посаді директора. Фактів відсутності операцій, щодо яких видано податкові накладні, податковою не встановлені. Разом з тим відсутні факти, що вказують на існування кримінальної справи відносно осіб, що здійснювали діяльність від імені ТОВ "Малгіно-Алко", відповідно відсутні вироки, а тому такі посилання, є необґрунтованими.

Перевіряючими встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2003 року включена сума ПДВ у розмірі 76 615 грн. 00 коп., та за грудень 2004 року - 23 833 грн. 33 коп., згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Малгіно-Алко".

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття даного рішення стало порушення позивачем вимог пп. 1.8 ст. 1 та пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997року №168/97 (далі-Закон № 168), а саме включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними ТОВ "Малгіно-Алко", що визнане банкрутом рішенням Господарського суду м.Києва від 16.02.2005 року.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону № 168 вбачається, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За вимогами п.п. 7.4.1 п7.4 ст. 7 Закону № 168 ( в редакції чинної у спірний період) податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт. послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п7.5 с. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до вимог п.4 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні"та ст. 59 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Однак, на період складання податкових накладних ТОВ "Малгіно-Алко"не було виключено з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, а відтак на час складання податкових накладних було правоздатною юридичною особою та зареєстровано як платник ПДВ.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо незаконності спірного повідомлення-рішення та обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2008 року на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 06.06.2007 року по справі №14/130 (22а-151/08(22а-1464/07)) залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.