Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Стахановської державної податкової інспекції

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2008 року

по справі № 2а-10283/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Савойя"

до Стахановської державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У листопаді 2005 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Савойя"звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Стахановської державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001982301/0 від 03.11.2005 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 року у даній справі позов задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки ТОВ "Савойя"від 03.11.2005 року № 610/23-19081165 з питань дотримання вимог податкового законодавства, прийняте податкове повідомлення рішення, яким позивачеві згідно підпункту "б"п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, визначено суму податкового зобов’язання податку на додану вартість у розмірі 109365,00 грн., у тому числі 72 910,00грн. основного платежу та 36 455,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття даного рішення стало порушення позивачем ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997року №168/97 (далі - Закон № 168), а саме включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними приватним підприємством "Сіна", статутні документи якого визнані недійсними рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 30.04.2003 року.

03.07.2003 року ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська складено акт №186 про анулювання Свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Сіна", а установчі документи про реєстрацію підприємства визнані недійсними з моменту реєстрації, тобто з 02.10.2002 року.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні"та ст. 59 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Судами встановлено, що на період складання податкових накладних ПП "Сіна"було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку ПДВ ПП "Сіна", на підставі якого було виключено із реєстру, складений 03.07.2003 року, тобто вже після здійснення операцій з продажу товарів позивачеві, складання і прийняття позивачем накладних до податкового обліку, а відтак на час здійснення спірних господарський операцій і складання податкових накладних ПП "Сіна"було правоздатною юридичною особою та зареєстровано як платник ПДВ.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону № 168 вбачається, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно вимог п.п. 7.4.1 п7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт. послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що ПП "Сіна"надано ТОВ "Савойя"податкові накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, згідно яких правовідносини між ним мали місце лише у грудні 2002 року та лютому 2003 року. А податкова накладна за травень 2003року № 294/1 видана ПП ПКФ "УкрТехСнаб", а не ПП "Сіна.

Крім того, реєстром платежів за розрахунковим рахунком ТОВ "Савойя"підтверджено факт перерахування коштів позивачем на рахунок ПП "Сіна"за отримані товарно-матеріальні цінності разом із сумами ПДВ, зазначеними у податкових накладних.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо незаконності спірного повідомлення-рішення та обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Стахановської державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2008 року залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.