Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого судді: Лиски Т. О.,

Суддів: Бутенка В.І.

Мойсюка М.І.

Секретар судового засідання - Возна І. П.,

За участю позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача Плукара В.В. та представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії, третя особа –кандидат на пост Президента України ОСОБА_6 про визнання дій Центральної виборчої комісії не правомірними, скасування постанови Центральної виборчої комісії від 5 січня 2010 року №17 "Про скаргу ОСОБА_2, зареєстровану в Центральній виборчій комісії 4 січня 2010 року за № 21-30-128"та зобов’язання Центральну виборчу комісію вчинити дії, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2010 року, -

У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, з позовом до Центральної виборчої комісії, третя особа –кандидат на пост Президента України ОСОБА_6, про визнання дій Центральної виборчої комісії неправомірними, скасування постанови Центральної виборчої комісії від 5 січня 2010 року №17 "Про скаргу ОСОБА_2, зареєстровану в Центральній виборчій комісії 4 січня 2010 року за № 21-30-128", та зобов’язання Центральну виборчу комісію вчинити дії.

Свої вимоги мотивує тим, що кандидат на пост Президента України ОСОБА_6, заповнюючи Декларацію про доходи та майновий стан особи –кандидата на пост Президента України, вніс завідомо неправдиву інформацію про себе та членів своєї сім’ї, чим порушив права позивача, гарантовані статтею 71 Конституції України, статтею 6 Закону України "Про вибори Президента України". Просить визнати неправомірними дії Центральної виборчої комісії в частині неналежної перевірки даних в документах, поданих до Центральної виборчої комісії ОСОБА_6 стосовно членів сім’ї а також в частині залишення скарги позивача від 04.01.2010 року без розгляду; скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 05 січня 2010 року № 17 "Про скаргу ОСОБА_2, зареєстровану в Центральній виборчій комісії 04 січня 2010 року за № 21-30-128"як протиправну; зобов’язати Центральну виборчу комісію провести перевірку по викладених у скарзі позивача від 04.01.2010 року фактах щодо внесення кандидатом на пост Президента України ОСОБА_6 в декларацію про доходи суттєво недостовірних даних та прийняти процедурне рішення у відповідності до пунктів 5, 7 частини 3 статті 56 Закону України "Про вибори Президента України".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2010 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині її позовних вимог до Центральної виборчої комісії про визнання неправомірними дій щодо неналежної перевірки даних в документах, поданих до Центральної виборчої комісії ОСОБА_6 стосовно членів його сім’ї, залишено без розгляду, а постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2010 року в решті позову відмовлено.

В апеляційних скаргах на зазначені судові рішення позивач ставить питання про їх скасування в зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суд вірно керувався ст.ст. 91, 92 Закону України "Про вибори Президента України", згідно яких, суб’єктом звернення зі скаргою у випадках, передбачених цим Законом, може бути виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси якого щодо участі у виборчому процесі порушено рішеннями, дією чи бездіяльністю суб’єкта оскарження. Скарги, що стосуються призначення, підготовки і проведення виборів Президента України, можуть бути подані на рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій та їх членів, дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.

Згідно вимог ч.ч. 1,5 ст. 94 Закону України "Про вибори Президента України", скарга, зазначена у статтях 91 та 92 цього Закону, може бути подана протягом п’яти днів після дня прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності, крім випадків, зазначених у частині третій та четвертій цієї статті. Строк подання скарги продовженню або поновленню не підлягає і днем подачі скарги вважається день фактичного отримання скарги суб’єктом розгляду скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрований на пост Президента України 27 жовтня 2009 року, про що Центральною виборчою комісією прийнята постанова №199. В той же час позивач звернувся з даним позовом до Київського апеляційного адміністративного суду 10 січня 2010 року.

Враховуючи те, що позовна заява ОСОБА_2 надійшла до суду з пропуском встановленого ч.6 ст. 172 КАС України п’ятиденного строку, дану заяву в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Центральної виборчої комісії щодо неналежної перевірки даних в документах, поданих до ЦВК ОСОБА_6 стосовно членів сім’ї, судом обгрунтовано було залишено без розгляду.

Стосовно решти позовних вимог ОСОБА_2, то суд своєю постановою від 11 січня 2010 року також обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.

При цьому суд виходив з того, що позивач звернувся із скаргою до ЦВК 04 січня 2010 року щодо недостовірності наданої в декларації інформації кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 відносно членів його сім’ї, в той час як оскаржувані позивачем дії, а саме заповнення декларації про доходи, були вчинені ОСОБА_6 27 жовтня 2009 року.

Ця скарга позивача була розглянута Центральною виборчою комісією 05 січня 2010 року і відповідачем зроблено правильний висновок, що позивачем пропущено п’ятиденний строк на звернення до ЦВК зі скаргою на дії кандидата на пост Президента України ОСОБА_6, визначений ч. 1 ст. 94 Закону України "Про вибори Президента України".

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що таке рішення ЦВК прийняла у відповідності з вимогами закону.

Так, згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ч. 1, 5 ст. 94 Закону України "Про вибори Президента України", скарга, зазначена у статтях 91 та 92 цього Закону, може бути подана протягом п’яти днів після дня прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності, крім випадків, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті. Строк подання скарги продовженню або поновленню не підлягає.

Відповідно до п.п.10.2 ст.10 Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України, затвердженого Постановою Центральної Виборчої комісії від 8 грудня 2009 року № 432 (v0432359-09) , під час вивчення скарги виборча комісія встановлює, зокрема, чи дотримано суб’єктом звернення зі скаргою строки оскарження, встановлені Законом.

Згідно п.п.10.3 ст.10 вказаного Порядку (v0432359-09) виборча комісія приймає рішення про залишення скарги без розгляду, якщо вона подана неналежним суб’єктом звернення зі скаргою, до неналежного суб’єкта розгляду скарги або з порушенням строків оскарження, встановлених Законом.

Доводи апеляційної скарги про розгляд справи неповноважним складом суду спростовується висновками суду першої інстанції та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 206 КАС України колегія суддів,-

Апеляційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.