Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 26 жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року

у справі № 25/342-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінікія (ЮА)"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування рішення та податкової вимоги

У липні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінікія (ЮА)"звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення та податкової вимоги.

Постановою господарського суду м. Києва від 26 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року, позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі в м. Києві про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001502306/0 від 21 березня 2006 року. Скасовано першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі в м. Києві № 1537 від 19 квітня 2006 року.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено Акт б/н від 11 березня 2006 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено, що на момент її проведення торгівельна діяльність позивача велась з порушенням приписів пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 567 "Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (567-2003-п) та статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"(далі – Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (481/95-ВР) ) в частині використання акцизних марок невстановленого зразка.

На підставі Акта було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 21 березня 2006 року № 0001502306/0, яким визначено позивачу штрафні санкції у сумі 1700 грн.

19 квітня 2006 року відповідачем було прийнято першу податкову вимогу №1/1537 на загальну суму 1700 грн.

Згідно з приписами абзаців другого - четвертого статті 1 Закону України від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, вироблених в Україні, відрізняються від марок для імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів дизайном та кольором відповідно до зразків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного збору в порядку, передбаченому Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів (567-2003-п) .

Приписами пункту 5 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 567 (567-2003-п) (далі - Положення) передбачено, що марки відрізняються кольором, зокрема, на алкогольні напої імпортного виробництва - фіолетовий, вітчизняного - зелений для лікеро-горілчаної продукції, червоний - для виноробної продукції.

Марки повинні мати наскрізну нумерацію, яка складається з двох цифр індексу регіону України за місцезнаходженням виробника продукції, серії та окремого для кожної марки номера. Така нумерація наноситься паралельно довшій стороні марки. Індекси регіонів подано у додатку 1.

Крім того, на кожну марку наносяться додаткові реквізити, зокрема, для алкогольних напоїв імпортного виробництва - напис "АІ", який складається з початкових літер слів "алкоголь імпортний", двозначного та однозначного чисел (рік і квартал, у якому вироблено марки), розділених скісними лініями. На марку для алкогольних напоїв імпортного виробництва з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємної одиниці наносяться також цифри "1,2 - 8,5 %"; для виноробної продукції вітчизняного та імпортного виробництва - напис "вино сухе", "вино марочне", "вино напівсухе та напівсолодке", "вино з доданням спирту (міцне)", "вино ігристе", "вино газоване", "плодово-ягідне вино", "вермут", "коньяк", "бренді".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював торгівельну діяльність алкогольними напоями, зокрема, на час перевірки у нього в реалізації було вино виноградне ігристе біле "Круг"виробництва "Krug", Франція, міцністю 12% об., місткістю 0,75 л., дата розливу – січень 2002 року, вартістю 1600 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акцизна марка на пляшці зазначеного вина наклеєна у відповідності до приписів пункту 22 Положення (567-2003-п) П подібним способом через горловину. Крім того, вона містить необхідні реквізити, зокрема, напис "АІ", який складається з початкових літер слів "алкоголь імпортний" та двозначного і однозначного чисел, а саме 03/4, тобто рік у якому вироблено марку.

Більше того, відповідно до приписів абзаців третього –шостого пункту 4 статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством. У разі зміни зразка марок акцизного збору вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Зміни до цієї статті набирають чинності не раніше ніж через 18 місяців від дня опублікування закону, яким передбачено внесення таких змін. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Згідно з приписами пункту 7 Положення (567-2003-п) установлено, що залишки марок акцизного збору попереднього зразка для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також марковані ними алкогольні напої та тютюнові вироби перебувають в обігу до 1 листопада 2003 р., крім зберігання інвентаризаційних залишків такої продукції, яке дозволяється до 1 грудня 2003 року.

Як вбачається з відповіді Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом за обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м. Києві від 27 вересня 2006 року № 1318/7/21-232, наданої на запит заступника начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 21 вересня 2006 року № 5805/8/23-610, марку акцизного збору АААЖ № 022976 було видано під інвентаризаційні залишки 07 листопада 2003 року на алкогольні напої імпортного виробництва Товариству з обмеженою відповідальністю "Орландо".

Тобто, судами було встановлено, що позивач, не будучи, ані виробником, ані імпортером зазначеного вина, мав у реалізації пляшку вина виноградного ігристого білого "Круг"маркованого маркою акцизного збору АААЖ №022976, яка була видана імпортеру - Товариству з обмеженою відповідальністю "Орландо"компетентним державним органом.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявними в матеріалах справи відомостями та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи не підтверджено висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (481/95-ВР) та Положення в частині використання марки акцизного збору невстановленого зразка.

А відтак, застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача на підставі приписів частини другої статті 17 Закону від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, якою передбачено, що до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 26 жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .