Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Ламінат"на постанову господарського суду Чернігівської області від 03 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року

у справі № 16/46а

за позовом Приватного підприємства "Ламінат"

до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

У лютому 2006 року приватне підприємство "Ламінат"звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 03 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року, у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, приватне підприємство "Ламінат"оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої складено Акт № 36/23/3178340 від 12 вересня 2005 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпунктів 12.1.1, 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі – Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), внаслідок чого занижено суму податку на прибуток у декларації з податку на прибуток підприємств за 2004 рік на суму 84 400 грн.

На підставі Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672301/0 від 16 вересня 2005 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 109 720 грн., в т.ч. 84 400 грн. основного боргу та 25 320 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 12 205 грн., в т.ч. 5000 грн. основного платежу та 7205 грн. –штрафних (фінансових) санкцій та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000782301/0 від 18 листопада 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до початку перевірки було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток на підставі виправлень самостійно виявлених помилок, якими скориговано валові доходи, валові витрати, суми амортизаційних відрахувань та суми податкових зобов’язань звітних періодів за 3, 4 квартали 2004 року, 1, 2 квартали 2005 року.

Внаслідок проведених уточнень позивачем задекларовано недоплату за 3 квартал 2004 року у розмірі 158, 7 тис. грн., переплату в наступних кварталах: 4 кварталі 2004 року –31, 8 тис. грн., 1 кварталі 2005 року – 69,7 тис. грн., 2 кварталі 2005 року –57,3 тис. грн.

Крім того, позивачем відповідно до приписів пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"було нараховано собі штрафні санкції у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати, а саме 7,9 тис. грн.

Позивач вважав що до від’ємних об’єктів оподаткування, які виникли внаслідок виправлення помилки у звітних періодах, починаючи з 4 кварталу 2004 року по 2 квартал 2005 року включно, повинна бути застосована ставка оподаткування податком на прибуток, а отриманні від цього від’ємні значення податкового зобов’язання погашають позитивне податкове зобов’язання, яке виникло в 3 кв. 2004 року.

Натомість відповідач вважав, що якщо об’єкт оподаткування за результатами податкового року буде мати від’ємне значення, сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного календарного року. Врахування збитків наступних звітних періодів у попередньому звітному періоді є неправомірним.

Відповідно до приписів пункту 3.1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (334/94-ВР) об ’ єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону (334/94-ВР) на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з приписами пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що платник податку на прибуток, у якого за результатами податкового року є від’ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), не має права на включення суми такого від'ємного значення до складу валових витрат попередніх податкових періодів.

А відтак, позивач мав право за результатами уточнень зменшити по особовому рахунку суми до сплати на суми податку, що були сплачені за І квартал 2005 року та перше півріччя 2005 року до подання уточнюючих розрахунків.

Більш того, відповідач правомірно зазначив у своїх запереченнях на касаційну скаргу, що якщо за результатами ІІІ та ІV кварталів та в цілому за 9 місяців, - рік платник податку отримує прибуток, то останній буде оподатковуватись із врахуванням збитків, отриманих раніше, тобто буде зменшений на від’ємне значення І та ІІ кварталів.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу приватного підприємства "Ламінат"відхилити.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 03 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .