10/15НА Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - 14.01.2010 Прийняття

Постановою господарського суду Житомирської області від 24.01.2007, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.06.2007, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 18.08.2005 № 0004181701/0/5518/61428 та 13.09.2005 № 0004181701/1/5518/61428 про зобов’язання дочірнього підприємства "Спеціалізоване управління № 523" ЗАТ "Сантехмонтаж-1"сплатити штраф в розмірі 1730,11 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"( Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) за затримку на 234 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (податок з власників транспортних засобів) у сумі 3460,22 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що строки подання податкової декларації та строки погашення податкового зобов’язання, встановлені Законом № 2181-ІІІ (2181-14) , на податок з власників транспортних засобів не поширюються, а відтак у ОДПІ не було законних підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону, оскільки вони встановлені за порушення граничних строків сплати податкового зобов’язання, визначених цим Законом.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, доводячи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1.2, 1.11 ст. 1, пункту 5.1 ст. 5, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, ст.ст. 5, 6 Закону України "про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з преамбулою Закону № 2181-ІІІ (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону (пункт 19.6 ст. 19 цього Закону).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону встановлено, зокрема, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Частиною першою ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів"в редакції Закону України від 16.07.99 р. № 986-XIV (986-14) передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд; юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

З огляду на те, що базовим звітним періодом для податку з власників транспортних засобів є календарний квартал, граничний строк сплати самостійно узгодженої суми податкового зобов’язання з цього податку визначається відповідно до правил підпункту 4.4.1 пункту 4.1 ст. 4 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, як спеціального закону, встановлених для податку з таким базовим податковим періодом.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, визначених цим підпунктом.

Встановлена цим підпунктом відповідальність є загальною і не обмежується певними видами податків, зборів (обов’язкових платежів). Вона поширюється і на платників податку з власників транспортних засобів в разі сплати ними узгодженого податкового зобов’язання з порушення граничного строку, встановленого для сплати податку з квартальним базовим податковим звітним періодом.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилається на порушення позивачем граничного строку сплати самостійно узгоджених сум податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів за І –ІУ квартали 2002 року.

Відповідно до частини першої ст. 138 КАС України предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В порушення цієї норми процесуального права суди першої та апеляційної інстанцій, однак, не встановили обставини щодо фактичних дат сплати позивачем сум податкових зобов’язань за вказані звітні податкові періоди та не дали юридичну оцінку цим обставинам з точки зору дотримання позивачем граничного строку сплати податкових зобов’язань відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, помилково вважаючи, що норми цього Закону не поширюються на строки сплати податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів.

Відповідно до частини другої ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Наведене порушення судами попередніх інстанцій частин четвертої та п’ятої ст. 11, частини першої ст. 138 КАС України, внаслідок чого обставини справи, від яких залежить правильність вирішення спору, не були встановлені повно і всебічно, не може бути усунено судом касаційною інстанцією з врахуванням меж касаційного перегляду справи, а відтак є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, вжити всі передбачені законом процесуальні засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір згідно норм матеріального права. Зокрема, суду слід встановити, за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань яких звітних податкових періодів до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно спірних податкових повідомлень-рішень; чи сплачені суми цих податкових зобов’язань позивачем в установлений Законом № 2181-ІІІ (2181-14) для податків з квартальним базовим звітним періодом строк; чи дотримані ДПІ при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій вимоги підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 цього Закону щодо строку давності визначення сум податкових зобов’язань, маючи на увазі, що початком перебігу такого строку для застосування до позивача штрафу буде дата сплати ним узгоджених сум податкових зобов’язань.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити частково, скасувати постанову господарського суду Житомирської області від 24.01.2007, ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 12.06.2007, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.