К-1806/08 Про скасування податкових повідомлень-рішень - 14.01.2010 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Старосамбірському районі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 28.09.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007 року по справі № 13/234А за позовом ТОВ "Престиж"до ДПІ у Старосамбірському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007 року, позовні вимоги ТОВ "Престиж"до ДПІ у Старосамбірському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 23.01.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2009 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Старосамбірському районі Львівської області просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Так, податкова інспекція зазначає, що ні судом першої ні апеляційної інстанцій не було враховано, що перевіркою, здійсненою відповідачем було доведено факт завищення валових витрат за рахунок включення до їх складу вартості будівельно-монтажних робіт по будівництву АЗС "Смільниця"в сумі 1230880,00грн.в серпні 2006 р., а не в 2005р., як на це посилався позивач.

Крім того, відповідач вважає доведеним факт завищення валових витрат у III кварталі 2006 року за рахунок віднесення до їх складу страхової премії в сумі 980000 грн. зі страхування фінансових ризиків пов’язаних з договором поставки нафтопродуктів за якими не настали страхові випадки.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення –без змін з огляду на наступне.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 26.01.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 552720,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 110544,00 грн. та прийнятого за наслідками апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення №0000142301/2 від 04.05.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в сумі 276 360,00 грн., став закріплений в акті планової виїзної документальної перевірки №2/2301/32858302 від 16.01.2007р. висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.5.3.2 п.5.3 та п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зокрема, в акті перевірки відповідач вказує про неправомірне включення підприємством до складу валових витрат вартість будівництва АЗС "Смільниця"в сумі 1230880 грн., а також суму страхової премії в розмірі 980000 грн. по договору страхування фінансових ризиків, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на суму 552720 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Престиж"у декларації за 9 місяців 2006р. у складі валових витрат задекларувало суми в розмірі 25 640 407 грн. (рядок 04.1 Декларації). Правомірність задекларованої позивачем суми валових витрат в розмірі 23 640 407 грн. податковим органом не заперечується.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"внаслідок неправомірного віднесення підприємством до валових витрат витрати в розмірі 2000000 грн., пов’язані з будівництвом АЗС "Смільниця"в сумі 1230880,00 грн., визнано судами таким, що суперечить нормам матеріального права та спростовується встановленими по справі обставинами.

Так, судами встановлено, що сума 200000,00 грн. включена позивачем до складу валових витрат як авансовий платіж за паливно-мастильні матеріали згідно Договору №5/12006/303-1 від 26.09.2006р.

Згідно п.3.8 розділу III Розрахунки із застосуванням платіжних доручень "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004р. №22 (z0377-04) , реквізит "Призначення платежу"платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

В платіжному доручені №53 від 29.09.2006р. призначення платежу в сумі 2 400 000,00 грн. визначено як "попередня оплата за ПММ згідно договору №5/112006/303-1 від 26.09.2006р.".

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"за вересень 2006р. підтверджує проведення позивачем зазначеного платежу в бухгалтерському обліку саме в цей період.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, в даному випадку –дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначене та враховуючи, що під час проведення перевірки податковим органом не було встановлено факту порушення ТОВ "Престиж"порядку ведення бухгалтерського обліку по даній операції, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, правильно визнано правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат витрати в розмірі 2000000 грн. по договору №5/112006/303-1 від 26.09.2006р. та не пов’язаних з будівництвом АЗС "Смільниця"в сумі 1230880,00 грн.

Щодо висновку податкового органу про порушення товариством положень п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, віднесення позивачем до складу валових витрат у III кварталі 2006р. витрати по сплаті страховику страхової премії по Договору №15-2006 Ф про страхування фінансових ризиків, пов’язаних з Договором поставки нафтопродуктів від 01.08.2006р. №2006/08/01, такий висновок визнано судами таким, що не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Так, статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування згідно визначення, наведеного в ст. 1 Закону України "Про страхування", це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Отже, на підставі договору про надання послуг зі страхування страховик приймає на себе ризик настання страхового випадку. Такий ризик переходить до страховика з моменту набуття чинності договором страхування і зберігається за ним аж до закінчення його дії. При настанні страхового випадку, страховик виплачує страхувальнику страхове відшкодування, за рахунок якого останній покриває свої збитки.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія), відповідно до ст. 10 Закону України "Про страхування", це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування. Загальний підхід полягає в тому, що страхові премії мають бути сплачені раніше, ніж виникає зобов’язання страховика зробити страхову виплату.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів, що страхова премія, тобто витрати, які несе платник податку зі страхування ризиків, пов’язаних, зокрема із здійсненням ним господарської діяльності, не залежить від настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування.

Згідно умов Договору № 15-2006 Ф (п.п.4.3) страхування фінансових ризиків від 22.09.2006р. страхова премія за період страхування становить 980 000 грн., а у відповідності до п.п.4.4 –вказану страхову премію Страхувальник (ТОВ "Престиж") зобов’язаний сплатити протягом 10 банківських днів після підписання договору.

На виконання умов Договору позивач платіжним дорученням №51 від 26.09.2006р. перерахував на користь ЗАТ "СК "Промінь"980 000 грн. страхового платежу.

Валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 зазначеного Закону до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору.

Договір поставки нафтопродуктів №2006/08/01 від 01.08.2006р. між ТОВ "Престиж"(серед видів діяльності якого згідно довідки ЄДРПОУ є роздрібна торгівля паливом) та ВАТ "Рівненафтобаза"безпосередньо пов’язаний із здійсненням позивачем господарської діяльності.

Об’єктом страхування згідно договору страхування фінансових ризиків є майновий інтерес, який не суперечать чинному законодавству України, пов’язаний, зокрема, з фінансовим ризиком Страхувальника (ТОВ "Престиж"), пов’язаним з невиконанням (повністю або частково) Контрагентом Страхувальника (ВАТ "Рівненафтобаза") договірних зобов’язань перед Страхувальником укладеного між ними цивільно-правової угоди.

З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанції визнає обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства висновок судів щодо правомірності віднесення ТОВ "Престиж"до складу валових витрат у III кварталі 2006р. витрати по виплаті страховику страхової премії по договору №15-2006 Ф про страхування фінансових ризиків, пов’язаних з договором поставки нафтопродуктів від 01.08.2006р. №2006/08/01.

Враховуючи, що судами на підставі належних та допустимих доказів було доведено неправомірність визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток, отже застосування до ТОВ "Престиж"штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 110544,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2007р. №0000052301/0, а також податковим повідомленням-рішення від 04.05.2007р. №0000142301/2 в сумі 276360,00 грн. також підлягає визнанню неправомірним.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Старосамбірському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Львівської області від 28.09.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007 року –без змін.