Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2006 року

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2007 року

у справі № АС-13/389-06

за позовом Приватного підприємства "Торпал-7"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсним рішення, -

В липні 2006 року Приватне підприємство "Торпал-7" (далі – ПП "Торпал-7", позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними рішень Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - ДПІ, відповідач) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 травня 2006 року № 0000142330/0 та № 0001002330/0.

Постановою Господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними рішення ДПІ від 15 травня 2006 року № 0000142330/0 та № 0001002330/0 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 1490,05 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2007 року постанову місцевого господарського суду в частині визнання недійсним рішення ДПІ від 15 травня 2006 року № 0001002330/0 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 1490,05 грн. змінено та визнано недійсним зазначене рішення в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 2000,05 грн. В іншій частині постанову Господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати, в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Щодо застосування ПП "Торпал-7" при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого у встановленому порядку РРО, судами встановлено, що РРО Міні 600.05 МЕ був зареєстрований в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, тоді як використовувався у торговій точці, що розташована у Ленінському районі м. Харкова.

Відповідно до Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01 грудня 2000 року (z0105-01) (з подальшими змінами та доповненнями) реєстрація РРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) суб’єкта підприємницької діяльності та у разі використання РРО на території іншої адміністративно –територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем використання, крім РРО, що застосовуються на об’єктах виїзної торгівлі (надання послуг) та резервних РРО.

Оскільки реєстрацію РРО було проведено в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (за місцем податкового обліку позивача) та не проведено реєстрацію РРО в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (за місцем його використання), застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій в розмірі 340 грн. згідно пункту 2 статті 17 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(зі змінами та доповненнями; далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) правомірно визнано судами обґрунтованим.

Стосовно встановленої перевіркою невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО, судами встановлено наступне.

В ході перевірки позивача виявлена невідповідність між сумою готівки на місці проведення розрахункових операцій та даними X-звіту на 400,00 грн.

Судом першої інстанції в якості свідка була допитана продавець позивача Шимко Н.Й., яка повідомила суд про отримання коштів в сумі 400,00 грн. під звіт для проведення розрахунків з постачальниками товарів. Крім того, позивачем було надано суду копію касової стрічки за 05 травня 2006 року з відображеною операцією "службова видача"готівки в сумі 400,00 грн.

Відповідно до приписів пункту 4.5 Порядку реєстрації опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення"та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суди дійшли висновку, що встановивши невідповідність готівки на місці проведення розрахункових операцій відповідачем не взято до уваги оформлення позивачем видаткового касового ордеру № 104 про видачу коштів в сумі 400,00 грн. під звіт, які не повинні відображатись у денному звіті РРО. А відтак висновки акту перевірки в цій частині обґрунтовано визнали безпідставними.

В частині встановленого перевіркою порушення щодо незабезпечення зберігання в КОРО фіскальних звітніх чеків (Z- звітів), пов’язаного з відсутністю в КОРО Z- звіту № 401 за 17 грудня 2005 року, суди погодились з правомірністю висновків акту перевірки з цього питання. При цьому, суди виходили з того, що позивачем в підтвердження його доводів не надано доказів щодо технічного розладу РРО. Крім того, були враховані пояснення продавця позивача, надані директору підприємства, в яких вказано, що замість Z- звіту № 401 був наклеєний Х- звіт за цей же день.

Правова норма пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов’язує суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій та не передбачає заміну Z- звіту та Х- звіт.

Пункт 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачає застосування до суб’єктів підприємницької діяльності фінансових санкцій в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Таким чином, до позивача слід було застосувати штрафну санкцію в розмірі 340 грн., а не 850 грн., як в своєму рішенні помилково зазначив суд першої інстанції. В зв’язку з цим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано змінив постанову місцевого господарського суду в цій частині.

Крім того, є обґрунтованим і висновок судів попередніх інстанцій щодо незаконності застосування до позивача штрафних санкцій рішенням ДПІ № 0000142330/0 від 15 травня 2006 року, з огляду на слідуюче.

Вказане рішення прийнято на підставі виявленого перевіркою факту торгівлі позивачем алкогольними напоями без марок акцизного збору встановленого зразка (1 пляшка вина "Портвейн приморський білий", 0,7л, вартістю 6,0 грн.), чим порушено вимоги частини 4 статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

В процесі розгляду справи, позивач наполягав на тому, що до перевірки на всіх пляшках з алкогольними напоями були акцизні марки встановленого зразка, але на початку перевірки продавець залишала торговельний зал, виходячи до підсобного приміщення. Після повернення на робоче місце перевіряючими було вказано на відсутність однієї акцизної марки.

В ході заслуховування пояснень свідків –інспекторів-ревізорів, які проводили перевірку, судом першої інстанції встановлено розбіжності у свідченнях перевіряючих, а тому їх правомірно не прийнято до уваги.

Таким чином, твердження відповідача про зберігання позивачем алкогольного напою без акцизної марки спростовується відсутністю доказів на підтвердження вказаного порушення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір, ухвалене ним по справі судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а тому передбачені законом підстави для його скасування чи зміни, відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.