Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Кунда Д.І.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року

та постанову Господарського суду Львівської області від 23.10.2006 року

по справі № 5/1458-19/279 А

за позовом Державної податкової інспекції у Городоцькому районі

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар",

2) Приватного підприємства "СУХ і К"

про визнання недійсним договору, -

Державна податкова інспекція у Городоцькому районі звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", 2) Приватного підприємства "СУХ і К" про визнання недійсним договору №16/01 від 16.01.2006 року, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та Приватним підприємством "СУХ і К" на підставі ст. 207 ГК України та застосування наслідків, передбачених ст. 208 цього Кодексу.

Постановою Господарського суду Львівської області від 23.10.2006 року в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року постанову першої інстанції змінено, в частині позовних вимог до ПП "Сух і К"провадження у справі закрито, в решті залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено наступне.

При проведенні позапланової виїзної перевірки з питань відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціях за січень 2006 року та лютий 2006 року ТОВ "Яблуневий Дар"за період з 01.12.2005 року по 28.02.2006 року, встановлено, що між ТОВ "Яблуневий Дар"та ПП "Сух і К"укладено Договір купівлі-продажу №16/01 від 16.01.2006 року.

Згідно з умовами даного договору, відповідачем 1 отримано товар (сік яблучний), факт одержання якого підтверджується податковою накладною від 16.01.2006 року та накладною № 0116/03 від 16.01.2006 року. Відповідачем 1 проведено плату за поставлений товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними доручення ми №42 від 23.01.2006 року, №51 від 25.01.2006 року та №74 від 01.02.2006 року

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, було встановлено, що відповідно до постанови Господарського суду Рівненської області від 06.04.2006 року по справі №8/20 Приватне підприємство "Сух і К"(відповідач 2) визнано банкрутом, а ухвалою від 01.06.2006 року по справі №8/20 ПП "Сух і К" ліквідовано як юридичну особу.

Суд касаційної інстанції вважає висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження в частині позовних вимог до ПП "Сух і К", у зв’язку з його ліквідацією правомірним та обґрунтованим.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що позов податкового органу про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягає з огляду на наступне.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 ГК України.

Крім того, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст. 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього ж Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди. господарського зобов’язання) недійсним судового розгляду не підлягають.

Відповідно до ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року по справі № 5/1458-19/279 А в частині відмови в задоволенні вимог про визнання договору недійсним скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.