Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Смоковича М.І.

суддів: Чумаченко Т.А.,

Штульмана І.В.

при секретарі судового засідання - Мирутенку О.М .,

за участю представника позивача –ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу довіреної особи кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі –ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 січня 2010 року у справі за позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 до кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 про визнання дій такими, що порушують вимоги частини п’ятої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України",

У січні 2010 року кандидат на пост Президента України ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 про визнання дій такими, що порушують вимоги частини п’ятої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України".

Вимоги мотивовані тим, що відповідач, перебуваючи 3 січня 2010 року в місті Моршині Львівської області, під час зустрічі з жителями міста як кандидат на пост Президента України розповсюдив завідомо неправдиві відомості, що кандидат на пост Президента України ОСОБА_7 володіє найбільшою офшорною компанією на Кіпрі. Поширення таких відомостей створює у виборців та інших учасників виборчого процесу хибне враження про кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 та порушує вимоги частини п’ятої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України", якою заборонено розповсюдження завідомо неправдивих відомостей про кандидата на пост Президента України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 січня 2010 року позов задоволено. Визнано дії кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 про розповсюдження завідомо неправдивих відомостей щодо кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 про володіння нею офшорною компанією на Кіпрі незаконними та такими, що порушують вимоги частини п’ятої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України".

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, довірена особа кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі –ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. Доводи обґрунтовує тим, що такий спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні представники кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи.

Представник позивача у запереченнях просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України (2747-15) ) компетенція адміністративних судів поширюється на спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

За приписами частини третьої статті 176 КАС України кандидат на пост Президента України, партія (блок) –суб’єкт виборчого процесу мають право оскаржувати дії іншого кандидата на пост Президента України, його довіреної особи, якщо ці дії спрямовані на порушення, встановленого законом порядку висунення кандидата, проведення передвиборчої агітації, інші порушення їх прав або виборчих прав громадян.

Згідно з частиною п’ятою статті 64 Закону України "Про вибори Президента України" забороняється розповсюдження завідомо неправдивих відомостей про кандидата на пост Президента України.

Аналіз зазначених норм матеріального та процесуального права свідчить, що спори за позовами кандидата на пост Президента України щодо оскарження дій іншого кандидата про розповсюдження завідомо неправдивих відомостей про кандидата на пост Президента України належать до компетенції адміністративних судів.

З огляду на викладене спір у цій справі також належить до компетенції адміністративних судів. Тому доводи апелянта про закриття провадження у справі колегія суддів до уваги не приймає.

За положеннями статей 172, 174, 175, 176 КАС України та статей 92, 100 Закону України "Про вибори Президента України" відповідачами в справах про спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, можуть бути суб’єкти виборчого процесу, в тому числі кандидати на пост Президента України, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації, підприємства, установи, їхні посадові та службові особи, творчі працівники засобів масової інформації.

Отже, відповідачем в таких справах може бути і кандидат на пост Президента України, і Президент України, в залежності від того, в якому статусі була така особа, вчиняючи дії, які є предметом спору.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5, перебуваючи 3 січня 2010 року в місті Моршині Львівської області під час зустрічі з громадою міста та виступаючи перед нею, діяв як Президент України, а не як кандидат на пост Президента України.

Доводи представника позивача, що ОСОБА_5 в цьому випадку діяв як кандидат на пост Президента України з посиланням на те, що таке випливає зі змісту роздруківки Інформаційного агентства "УНІАН"від 3 січня 2001 року під назвою "ОСОБА_5 каже, що ОСОБА_7 володіє найбільшою офшорною компанією в Кіпрі"колегія суддів не приймає, оскільки зі змісту цієї статті видно, що ОСОБА_5 під час зазначеної зустрічі діяв як Президент України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов пред’явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за цим адміністративним позовом.

За правилами частини першої статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з частиною сьомою статті 176 КАС України дії кандидата на пост Президента України, їх довірених осіб оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду.

Водночас, за правилами частини третьої статті 174 КАС України предметна підсудність спорів щодо оскарження дій Президента України визначається за правилами статті 18 КАС України. Відповідно до частини другої цієї статті такі спори підсудні окружним адміністративним судам. За таких вимог процесуального законодавства колегія суддів приходить до висновку про неможливість заміни первинного відповідача належним відповідачем, оскільки це тягне за собою зміну підсудності цієї справи.

З огляду на викладене в задоволенні позову слід відмовити, оскільки його пред’явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за цим адміністративним позовом.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовної заяви.

Керуючись статтями 52, 172, 174, 176, 177, 195, 198, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу довіреної особи кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі –ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 січня 2010 року у справі за позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 до кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 про визнання дій такими, що порушують вимоги частини п’ятої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України", скасувати.

У задоволенні позову кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 до кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 про визнання дій такими, що порушують вимоги частини п’ятої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України", відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.