Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т, Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради на постанову Торезького міського суду Донецької області від 19 вересня 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради про стягнення, -

Постановою Торезького міського суду Донецької області від 19 вересня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 р., у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради про стягнення позов частково задоволений. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити виплату на користь ОСОБА_2 недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в сумі 3448,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову Торезького міського суду Донецької області від 19 вересня 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 р. скасувати та відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її задоволення з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання неправомірної відмови відповідача у виплаті щорічної грошової допомоги у 2008 році та стягненні відповідної недоплаченої суми такої допомоги, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є ветераном війни-інвалідом 2 групи, у зв’язку із чим має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком до 9 травня (повинна виплачуватися до 5 травня) відповідно до ст.. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

У 2008 році позивач отримав від відповідача грошову допомогу до 5 травня в розмірі 400грн. передбачену Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Однак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позов, не врахував вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суд застосував недіючу норму права.

Посилання судів Рішення Конституційного Суду України №10 –рп/2008 (v010p710-08) від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення пунктів 20 –22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги.

Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2008 року ) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 р. та за 2008 р. відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) .

В такому випадку суду слід було керуватись приписами рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997р. №4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) . у пункті 3 мотивувальної частини якого суд зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопередметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом. автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституцій України рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради задовольнити частково.

Постанову Торезького міського суду Донецької області від 19 вересня 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 р. в частині визнання неправомірною відмови Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік в розмірах передбачених ст.. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити виплату на користь ОСОБА_2 недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в сумі 3448,00 грн. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову в частині визнання неправомірною відмови Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік в розмірах передбачених ст.. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити виплату на користь ОСОБА_2 недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в сумі 3448,00 грн. відмовити.

В решті постанову Торезького міського суду Донецької області від 19 вересня 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 р. залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.