Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сімферопольської районної спілки споживчих товариств

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2007 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2007 року

у справі № 2-22/3981-2007А

за позовом Сімферопольської районної спілки споживчих товариств

до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі

про визнання неправомірними дій, -

В лютому 2007 року Сімферопольська районна спілка споживчих товариств звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій ДПІ у Сімферопольському районі щодо списання суми переплати по податку на додану вартість з особового рахунку Госпрозрахункового харчокомбінату Сімферопольської районної спілки споживчих товариств в сумі 3424 грн. та зобов’язання відповідача поновити і перенести зазначену суму переплати на особовий рахунок Сімферопольської районної спілки споживчих товариств, про що надіслати останній відповідне повідомлення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Сімферопольська районна спілка споживчих товариств оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Судами встановлено, що структурний підрозділ Сімферопольської районної спілки споживчих товариств - Госпрозрахунковий харчокомбінат з 05 серпня 1997 року був платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 00714026.

На підставі заяви зазначеного структурного підрозділу відповідачем 31.12.2004 року його було виключено з реєстру платників податку на додану вартість.

Госпрозрахунковий харчокомбінат Сімферопольської районної спілки споживчих товариств 19.07.2006 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування надмірно сплачених сум податку на додану вартість в рахунок сплати податку на додану вартість у сумі 3464,68 грн., а надмірно сплачену суму податку на прибуток повернути на банківський рахунок.

На зазначену заяву відповідач повідомив про те, що зайво перерахована сума податку на додану вартість у розмірі 3464,68 грн. списана.

Суди попередніх інстанцій повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, проаналізувавши норми Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) , дійшли обґрунтованого висновку, що після вилучення 31.12.2004 року Госпрозрахункового харчокомбінату позивача з реєстру платників податку на додану вартість він втратив передбачене підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на одержання бюджетного відшкодування шляхом подання відповідному податковому органу податкової декларації та заяви про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування.

Позивач також не має права відповідно до вказаної правової норми одержати бюджетне відшкодування зайво перерахованого Госпрозрахунковим харчокомбінатом податку на додану вартість в сумі 3464,68 грн., оскільки згідно свідоцтва № 00714026 від 05 серпня 1997 року саме останній був зареєстрований платником податку на додану вартість і до виключення із реєстру мав скористатись правами, передбаченими Законом № 168/97-ВР (168/97-ВР) .

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідно до пункту 12.2 статті 12 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відбулась ліквідація Госпрозрахункового харчокомбінату як платника податку на додану вартість, при якій правонаступництво не наступає.

Таким чином, висновок судів про правомірне списання відповідачем суми переплати по податку на додану вартість з особового рахунку Госпрозрахункового харчокомбінату відповідає фактичним обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Сімферопольської районної спілки споживчих товариств відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.