Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 15.05.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2007 року

у справі № АС 4/773-06 (22-а-1240/2007)

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіград"

про стягнення заборгованості з прибуткового податку з громадян

У грудні 2006 року Державна податкова інспекція в м. Суми звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіград"про стягнення заборгованості з прибуткового податку з громадян у сумі 5745,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході проведення звірки було встановлено наявність заборгованості товариства зі сплати прибуткового податку з громадян у сумі 5745,79 грн., яка підлягала сплаті під час виплати заробітної плати робітникам. У зв’язку з тим, що вказана сума податкового боргу не була перерахована до державного бюджету, така сума підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Господарського суду Сумської області від 15.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція в м. Суми оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено звірку з ТОВ "Архіград"з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: своєчасності внесення до бюджету сум прибуткового податку з громадян відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12. 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) .

За даними Акта звірки позивач мав заборгованість зі сплати прибуткового податку з громадян у сумі 5745,79 грн., що належали до сплати під час виплати заробітної плати робітникам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що Законом України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено, що податковий борг, який виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання. Оскільки податковий борг товариства виник у 1998-1999 роках, то податковим органом було пропущено вказаний строк стягнення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, проте, з інших мотивів.

Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12. 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян"визначено, що об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів, одержаний ними з різних джерел як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні. При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так i в грошовій (національній або іноземній валюті).

Відповідно до статті 9 вказаного Декрету нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів.

Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету. При цьому для громадян, які мають право на одержання пільг згідно зі статтею 6 цього Декрету, сума місячного сукупного оподатковуваного доходу зменшується на розмір цих пільг.

По закінченні календарного року визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається з середньомісячного доходу, з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку i перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до 1 лютого наступного за звітним року, а до 15 лютого ці відомості за встановленою формою подаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника

Тобто, Декретом чітко визначено, що об’єктом оподаткування у громадян є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, одержаний ними з різних джерел як на території України, так і за її межами. Нарахування, утримання i перерахування до бюджету такого податку здійснюється підприємствами, які провадять виплати доходів.

Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством було поставлено в залежність перерахування до бюджету сум прибуткового податку від виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Архіград"було нараховано суму прибуткового податку з громадян за 1998 –2000 роки та надіслано до податкового органу відомості про нараховану суму цього податку, проте виплат заробітної плати за вказані роки фактично не відбувалось.

За вказаних обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що сума прибуткового податку з громадян у розмірі 5745,79 грн. не є податковим боргом у зв’язку з тим, що не настали підстави та строки її перерахування до бюджету через відсутність факту виплати заробітної плати, з якої підлягав утриманню вказаний податок.

Колегія суддів зазначає, що помилковість мотивів відмови у задоволенні позовних вимог не є в даному випадку підставою для скасування правильних по суті рішень.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 15.05.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .