Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську

на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 15.05.2007

у справі № 8/754н-ад господарського суду Луганської області

за позовом приватного підприємства "Укртранзитбуд"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Бласт"

за участю прокурора Жовтневого району м. Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою Господарського суду Луганської області від 09.02.2007, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 15.05.2007, позов ПП "Укртранзитбуд"задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.08.2006 № 0000242340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006 року на 36825,00 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність висновків суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності придбаного позивачем товару, його кількості та вартості.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Абзацом 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених норм придбання товару з метою використання в господарській діяльності платника податку є обов’язковою передумовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (z0168-95) ), господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Обставини щодо здійснення господарських операцій з придбання товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, входять до предмету доведення у судовому процесі.

Як свідчать обставини справи, позивач у І кварталі 2006 року включив до складу валових витрат 184123,65грн. і до податкового кредиту з податку на додану вартість у січні –березні 2006 року ПДВ в сумі 36824,73 грн. по операції з придбання товару (відходи кошових настилів, шлаку електропічного феросиліція, кошових настилів ручної виборки) у ТОВ "Бласт". На момент проведення перевірки документів, які б підтверджували складський облік та фактичне використання у господарській діяльності придбаного товару, підприємством не було пред’явлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з факту придбання товару, на підтвердження чого послався на оплату позивачем товару в готівковій формі, а також на договір відповідального зберігання цього товару, укладеного між позивачем та ТОВ "Бласт".

Згідно з частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких розкривається зміст такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з’ясування всіх обставин у справі, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребовування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені дані, які містяться в матеріалах справи, вимагали від суду більш ретельної перевірки доводів сторін щодо здійснення господарської операції з поставки товару, на поставку якого ТОВ "Бласт"було виписано податкову накладну від 22.02.2006 № 2 та з придбанням якого позивач обґрунтовував правомірність включення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 36825,00 грн.

Висновок суду, що витрати позивача на придбання товарів за вказаними податковими накладними документально підтверджені, не відповідає дослідженим в судовому процесі доказам, оскільки акт перевірки, на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, засвідчує відсутність будь-яких документів щодо, зокрема, відповідального зберігання у ПП Цвєташ придбаного позивачем у ТОВ "Бласт"товару. Крім того, до касаційної скарги ДПІ додано копію вироку Жовтневого районного суду м. Луганська від 13.04.2009 № 1-415/2009, відповідного до якого директора позивача Сухіна В.Б. було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 15, частиною 4 ст. 191 КК України, та встановлено факт документального оформлення договору купівлі-продажу від 01.02.2006 між ТОВ "Бласт"та ПП "Укртранзитбуд"на загальну суму 220948,38 грн. (в т.ч. ПДВ –36824,73 грн.), фактичне виконання якого не мало місця.

Недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України як таке, що могло призвести до неправильного вирішення справи та не може бути усунено судом касаційної інстанції, відповідно до частини 2 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, вжити передбачені процесуальним законодавством заходи для забезпечення встановлення всіх обставин справи та в залежності від встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2 та 4 ст. 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську задовольнити частково, скасувати ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 15.05.2007, постанову Господарського суду Луганської області від 09.02.2007, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.