Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Рецебуринського Ю.Й. (доповідач)

Гашицького О.В.

Лиски Т.О.

Сороки М.О.

Штульман І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Алуштинського міського центру зайнятості до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 про стягнення 4 665, 41 грн. за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2009 року та на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року,

Алуштинський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6 4665,41 грн. одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, позов задоволено повністю.

ОСОБА_6, не погоджуючись з прийнятими рішеннями у справі, звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Алуштинський міський центр зайнятості надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому висловив свою позицію щодо залишення в силі рішень судів попередніх інстанцій та відмові у задоволенні касаційної скарги відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач знаходилася на обліку в Алуштинському міському центрі зайнятості з 27 липня 2006 року по 12 грудня 2006 року і була знята з обліку у зв'язку з отриманням одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності у грудні 2006 р.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ (далі – Закон № 1533-ІІІ (1533-14) ) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто відносини у цій сфері врегульовані спеціальним законодавством.

Відповідно до п.1 ст. 6, п.1 ст. 7, п.7 ст. 22, п.5 ст. 23 Закону України № 1533-ІІІ та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307 (z0915-00) , допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку.

12 жовтня 2007 року Алуштинським міським центром зайнятості прийнятий наказ № 80, відповідно до якого передбачено здійснити заходи щодо повернення коштів у сумі 4665,41 грн., які були виплачені позивачу для організації підприємницької діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 р. № 511 (511-2006-п) затверджено Порядок повернення у 2006 році коштів, виплачених як одноразова допомога па безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності (далі –Порядок № 511). Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 98 (98-2007-п) строк дії постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 р. № 511 (511-2006-п) продовжений на 2007 рік.

Відповідно до п.3 Порядку № 511 (511-2006-п) , однією з підстав для .розгляду питання про повернення коштів є неподання юридичною особою та фізичною особою —підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності, або несплата протягом шести календарних місяців з дня отримання коштів єдиного (фіксованого) податку. Відповідна інформація надсилається органом державної податкової служби зайнятості згідно з порядком обміну інформацією, що затверджується наказом Державної податкової адміністрації та Державним центром зайнятості Мінпраці.

Згідно відповіді Державної податкової інспекції в м. Алушта № 5744/10/17 від 25.09.2007р. ОСОБА_6 з дати виплати коштів по безробіттю протягом шести календарних місяців податкову звітність, що підтверджує фактичне провадження підприємницької діяльності, не представляла, сплату єдиного (фіксованого) податку не здійснювала.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача виникли законні підстави для повернення виплачених коштів.

Щодо заперечень скаржника, що вона скористувалася правом подання уточнюючої декларації у відповідності з пунктом 5.1. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІ і 1 листопада 2007 р. подала уточнюючу декларацію за 1 квартал 2007 р., що є свого роду підтвердженням ведення підприємницької діяльності, то судом вони не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Податкові відносини та відносини у сфері зайнятості населення регулюються різними галузями права, тобто правовідносини, які виникли з законодавства, яке регулює зайнятість населення, не можуть регулюватися податковим законодавством.

Також не можуть бути прийняти до уваги доводи скаржника, що листом ДПІ в м. Алушта підтверджується сплата відповідачем з жовтня 2007 р. по квітень 2008 р. фіксованого податку, з березня 2008 р. по вересень 2008 р. єдиного податку, оскільки надавити інформацію у ДПІ відповідач почала після прийняття Алуштинським міським центром зайнятості рішення про повернення відповідачем грошової допомоги. У встановлений шестимісячний строк з дня одержання допомоги, тобто в строк по червень 2007р. включно, відповідач податкової звітності не надавала та сплату податків не здійснювала. Зазначені обставини справи у повній мірі досліджені судами попередніх інстанцій та не потребують додаткового доказування.

Судова колегія також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилання відповідача на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року (v010p710-08) № 1-28/2008, оскільки рішення стосується бюджету 2008 року та не має відношення до спірних правовідносин. Крім того, законами про Державний бюджет України на 2006 (3235-15) ,2007 роки (489-16) не скасовувались пільги щодо виплати грошової допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Господарського суд від 7 серпня 2008 року у справі № 2-19/17844-2007А в задоволенні позову СПД ОСОБА_6 до Алуштинського міського центру зайнятості про скасування наказу № 80 від 07.08.2008р. відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій прийнято законні та обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2201, 223- 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.