Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2008 року

та постанову Господарського суду Рівненської області від 25.06.2007 року

по справі № 12/194

за позовом Дочірнього підприємства "Сарнимлин"Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, скасування першої та другої податкової вимоги, визнання частково нечинним акту планової перевірки дотримання податкового законодавства, -

У квітні 2007 року Дочірнє підприємство "Сарнимлин"ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів"звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сарненському районі Рівненської області (правонаступник Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.03.2007 року №0002812340/3, скасування першої та другої податкової вимоги, визнання частково нечинним акту планової перевірки дотримання податкового законодавства від 02.10.2006 року.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 25.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2008 року у даній справі позов задоволено в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.03.2007 року №0002812340/3, скасування першої та другої податкової вимоги з огляду на правомірність заявлених вимог. В частині визнання частково нечинним акту планової перевірки дотримання податкового законодавства від 02.10.2006 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення ст. 283 Господарського кодексу України, п.6.2 та пп.6.4.1 п.6.4. ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної ДПІ у Сарненському районі виїзної планової перевірки ДП "Сарнимлин"ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року встановлено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97- ВР, в результаті чого підприємством занижено загальну суму податкових зобов’язань з ПДВ на сум 18000 грн.

На підставі акта перевірки та процедури адміністративного оскарження, державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення №0002812340/3 від 21.03.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по ПДВ на загальну суму 27000 грн., в тому числі за основним платежем –18000 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі 9000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ДП "Сарнимлин" було укладено договір з ТОВ "Профілакторій "Едланд" №1/П від 03.01.2006 року, на виконання умов якого складено податкова накладна №2 від 30.01.2006 року, рахунок №2 від 30.01.2006 року, акт №2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.01.2006 року та договір з ТОВ "Жулянилісбуд" на оренду нежитлових приміщень №10-06/ЖЛБ від 04.01.2006 року, на виконання умов якого складено податкова накладна №2 від 10.01.2006 року, рахунок №2 від 10.01.2006 року, акт № 2 здачі-приняття робіт (надання послуг) від 31.01.2006 року.

Податкові накладні, виписані за даними договорами відповідно ТОВ "Жулянилісбуд"та ТОВ "Профілакторій "Едланд" на користь ДП "Сарнимлин"відповідають вимогам пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Задовольняючи позов в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та першої та другої податкових вимог, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів.

З урахуванням положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та податкових накладних від 10.01.2006 року №2 та від 30.01.2006року №2, що підтверджують проведення розрахунків та сплати позивачем ПДВ за укладеними договорами оренди приміщень, позивачем правомірно віднесено у січні 2006 року 18000 грн. в якості податкового кредиту по ПДВ.

Також судами попередніх інстанцій вірно встановлено момент, з якого податкове зобов’язання по ПДВ є неузгодженим, оскільки згідно пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 №2181-ІІІ при зверненні платників податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. У зв’язку з тим, що позивач 08.06.2007 року уточнив позовні вимоги, згідно яких просив визнати недійсним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, з цього часу вказане у цьому податковому повідомленні-рішенні сума податкового зобов’язання вважається неузгодженою.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо задоволення позову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, скасування першої та другої податкової вимоги.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2008 року та постанову Господарського суду Рівненської області від 25.06.2007 року по справі № 12/194 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.