Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 року

у справі № 2-27/11342-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

третя особа Сімеїзська селищна рада

про скасування податкового повідомлення-рішення

У серпні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000582301/0 від 14.02.2007 року, № 0000582301/1 від 14.03.2007 року, №0000582301/2 від 04.06.2007 року та № 0000582301/3 від 10.08.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстави для сплати товариством земельного податку за жовтень 2005 року відсутні, оскільки у вказаний період позивач не був ані орендарем, ані користувачем земельної ділянки, про що свідчить відсутність відповідних даних у державному земельному кадастрі.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Ялта Автономної Республіки Крим оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено Акт № 407/23-1/32684632/15 від 06.02.2007 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення підприємством статей 14, 20 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ "Про плату за землю"(далі - Закон України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (2535-12) ), а саме: товариством розрахунок податку за землю в 2005 році не подавався, нарахування та сплата даного податку не здійснювалась, в результаті чого товариством було занижено суму податкового зобов’язання з податку за землю за жовтень 2005 року в розмірі 11660,63 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582301/0 від 14.02.2007 року про визначення податкового зобов’язання з податку за землю у розмірі 17660,95 грн., в тому числі: 11660,63 грн. основного платежу та 6000,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582301/3 від 10.08.2008 року.

Статтею 15 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди, який реєструється відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат"(продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі –продажу № 360 від 21.11.2003 року.

Відповідно до підпункту 1.1 вказаного договору, продавець передав у власність покупцю майно цілісного майнового комплексу пансіонату "Криворізький гірник", що розташований на земельній ділянці (площею 7,5534 га) та був переданий у постійне користування ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат"на підставі Державного акта на право постійного користування № 40 від 14.04.1997 року.

Рішенням Сімеїзської селищної ради № 64 від 03.08.2005 року вказана земельна ділянка була надана позивачу в оренду строком на 25 років для обслуговування оздоровчого комплексу, а також доручено голові Сімеїзської селищної ради укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Еліта-Ялос".

На виконання рішення Сімеїзської селищної ради № 64 між радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки від 12.08.2005 року.

Пунктом 20 вказаного договору оренди визначено, що передача земельної ділянки здійснюється в семиденний термін після державної реєстрації даного договору.

07.11.2005 року вказаний договір було зареєстровано Ялтинським відділенням Кримської республіканської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"при Державному комітеті земельних ресурсів України.

Відповідно до 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (2535-12) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки

Пунктом 2 Положення про ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 12.01.1993 року (15-93-п) визначено, що державний земельний кадастр включає, зокрема, дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, економічної та грошової оцінки земель.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у товариства обов’язку щодо сплати земельного податку за користування земельною ділянкою у жовтні 2005 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, скаржником не було доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .