Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Федорова М. О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Донецької області від 26.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2007 по справі № 28/419А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон"

до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

третя особа Управління земельних ресурсів м. Горлівка

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Резон" (далі –позивач, Товариство) звернулась до суду із позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі – ОДПІ, відповідач), яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок в розмірі 18 589,30 грн.

Господарський суд Донецької області постановою від 26.02.2007 позовні вимоги задовольнив. На обґрунтування свого рішення суд послався на те, що позивач не є суб’єктом плати (платником) земельного податку за земельні ділянки площею 23 002 кв. м., 36 396 кв. м. та 56 729 кв. м, оскільки не є їх власником чи землекористувачем.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2007 судове рішення першої інстанції залишив без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач, ОДПІ, подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судами, що за результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності нарахування податку на землю Товариством податковим органом було складено Акт від 06.10.2004, в якому зазначено, що позивач в порушення ст. ст. 5, 13, 15 Закону України "Про плату за землю" у 2004 році сплатив земельний податок за земельну ділянку площею 23 002 кв. м. лише за 7 місяців, а за земельні ділянки площею 56 729 кв. м. та 36 396 кв. м. у 2004 року не сплачував зовсім.

На підставі Акту перевірки податковим органом було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення –рішення від 11.10.2004 № 0001462340/0/902/23/300074459/584.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що рішенням Горлівської міської ради від 05.12.2001 позивачеві було надано в постійне користування земельні ділянки, у тому числі по вул. Переїзна, 1, по вул. Вавилова, 41 та вул. Мамедова, 22 з цільовим призначенням –лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини, та 29.12.2001 видано державний акт на право постійного користування.

У березні 2004 відділом ДВС - Микитівського районного управління юстиції м. Горлівки складений акт про проведення прилюдних торгів по продажу майнового комплексу по вул. Вавилова, 41 у м. Горлівка, яке належить позивачеві, та 18.03.2004 складено акт про вилучення основних засобів.

У вересні 2004 року Управлінням організації інспекторської діяльності Донецького обласного Головного управління земельних ресурсів було проведено перевірку з питання землекористування по вул. Вавилова, 41, за результатами якої встановлено, що земельною ділянкою за даною адресою користується інша юридична особа (ТОВ "Старт") на підставі договору купівлі-продажу будівель.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2005 по справі № 43/243пн, яке набрало чинності 19.09.2005, було встановлено факт добровільної відмови позивача від користування земельною ділянкою по вул. Вавилова, 41 за заявою від 29.06.2004 та зобов’язано Горлівську міську раду оформити відповідно до вимог чинного законодавства відмову Товариства від права постійного землекористування земельною ділянкою площею 23 002 кв. м.

За земельну ділянку по вул. Вавилова, 41 площею 23 002 кв. м. позивач сплачував податок з січня по липень 2004 року включно.

По земельним ділянкам по вул. Мамедова, 22 та вул. Переїзна, 1 площею 56 729 кв. м. та 36 396 кв. м. позивач земельний податок у 2004 році не сплачував з тих підстав, що загальними зборами Товариства було прийнято рішення про реорганізацію шляхом виділення з його складу двох підприємств-правонаступників, у тому числі створене на підставі виділення цілісних майнових комплексів Кондратьївської бази в м. Горлівка по вул. Переїзній,1 та Калінінської бази в м. Горлівка по вул. Мамедова, 22, що засвідчується протоколом від 25.09.2002 № 11, та у листопаді 2002 року передано на баланс ТОВ "Промбетон" на підставі акту прийому –передачі від 12.11.2002.

У липні 2003 року позивач звернувся до Горлівського міського голови про скасування права користування земельними ділянками по вул. Мамедова,22 та вул. Переіздна,1 в Калінінському районі площею 56 729 кв. м. та 36 396 кв. м. у зв’язку з передачею розташованих на цих земельних ділянках будівель та споруд. Проте рішення про припинення права постійного користування наведеними земельними ділянками було прийнято Горлівською міською радою лише 19.05.2004.

Наведені обставини були встановлені також рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2005 по справі № 43/243пн.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою –це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 15 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено одну із підстав припинення права користування земельною ділянкою - добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що встановлено факт добровільної відмови позивача від права користування спірними земельними ділянками з підстави вимушеного продажу майнового комплексу та фактичним користуванням даного комплексу та земельними ділянками, на якій розташовано останній іншою юридичною особою у період, за який донарахований податкове зобов’язання позивачу, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав у відповідача для донарахування позивачу сум земельного податку –правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 26.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2007 по справі № 28/419А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.