Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 року

та постанову Господарського суду Полтавської області від 20.11.2007 року

по справі № 17/171

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоп"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В липні 2007 року ТОВ "Стоп"звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002002301/0 та №0002151702/0 від 10.07.2007 року.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 року у даній справі позов задоволено та скасовані спірні податкові повідомлення рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було здійснено планову перевірку ТОВ "Стоп"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2006 року. За результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення №0002002301/0 від 10.07.2007 року у розмірі 15279,10 грн. за порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"та №0002151702/0 від 10.07.2007 року у розмірі 5577 грн. за порушення пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9, п.19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, стосовно податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, між ТОВ "Стоп"та СПД Різник О.Б. 30.10.2004 року було укладено договір оренди обладнання. Оскільки Різник О.Б. є суб’єктом підприємницької діяльності, то кошти перераховувались на рахунок відкритий в установі банку на балансовому рахунку 2600, що відкривається для здійснення виключно підприємницької діяльності.

Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст. 9 Закону № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань. з урахуванням норм цього пункту.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що відповідно п.22.10 ст. 22 Закону № 889-IV ТОВ "Стоп" не є податковим агентом при виплаті доходів на користь фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності від здачі ними в оренду обладнання, оскільки така діяльність не виходить за межі підприємницької діяльності.

Тобто, за таких підстав відповідача не було підстав для донарахування позивачу зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

Що стосується податкового зобов’язання за порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме безпідставного віднесення до складу валових витрат транспортних послуг, що не підтверджені належним чином., слід зазначити колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) платником податку є суб'єкт господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку або суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до ст. 4 даного Закону валовий доход-це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Закон (334/94-ВР) не відносить до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону до валових витрат виробництва та обігу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом при розгляді справи обґрунтовано встановлено, що витрати позивача підтверджено актами надання обладнання в оренду, виписками банку, договорами з перевізником, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та накладними.

З огляду на зазначене, колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 20.11.2007 року по справі №17/171 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.