К-3093/10-С Про зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги - 30.03.2010 Прийняття

розглянула в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як "дітині війни", –

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як "дітині війни".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 742,65 грн. та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2008 року у розмірі 581,20 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове рішення, яким зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова врахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 10.10.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.10.2008.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. має статус "дитина війни", що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) має право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Зокрема статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (стаття 46 Конституції України).

З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (489-16) було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними). Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 р. (107-17) були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані неконституційними.

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року –таке право у позивача було відсутнє у зв’язку із дією положень пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

В той же час, з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України бездіяльність Управління Пенсійного фонду України є протиправною.

За таких обставин, правильними є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком лише з 10.10.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 220, 221-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова відхилити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .