К-38237/09-С Про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості та стягнення суми надмірно стягнутого податку на додану вартість - 30.03.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року у справі за позовом Приватного підприємства "СХБ Арматура" до Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми,

16 жовтня 2008 року Приватне підприємство "СХБ Арматура" звернулось з позовом до Маріупольської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості від 20 червня 2008 року № МВ-703-140-08; стягнення надмірно стягнутого податку на додану вартість; визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості від 08 липня 2008 року № МВ-703-159-08 та карту відмови в митному оформленні товарів № 703040406/2008/000035; зобов’язання митниці здійснити митне оформлення товару в межах контракту № 2008/05/05 від 05 травня 2008 року відповідно до додаткової угоди № 1 від 27 травня 2008 року та Інвойсу № 08-FVS/1093, за першим методом визначення митної вартості; зобов’язання митниці здійснювати митне оформлення товару, що надходить в межах контракту № 2008/05/05 від 05 травня 2008 року за ціною договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що митним органом порушені вимоги чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року в якості співвідповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в м. Києві.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року, позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості № МВ-703-140-08 від 20 червня 2008 року; зобов’язано Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "СХБ Арматура" надмірно сплачені митні платежі в сумі 463 грн 98 коп.; визнано протиправним рішення Маріупольської митниці про визнання митної вартості № МВ-703-159-08 від 08 липня 2008 року; визнано протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703040406/2008/000035, прийняту Маріупольською митницею до вантажної митної декларації № 703040406/8/601003; зобов’язано Маріупольську митницю здійснити митне оформлення товару –терморегульовані вентелі для встановлення на батареї опалення для регулювання температури, загальною кількістю 4 130 шт., - що надійшов на адресу Приватного підприємства "СХБ Арматура"в межах контракту № 2008/05/05 від 05 травня 2008 року відповідно до додаткової угоди № 1 від 27 травня 2008 року та інвойсу № 08-FVS/1093, вантажної митної декларації № 703040406/8/601003, поданої Приватним підприємством "СХБ Арматура", за першим методом визначення митної вартості –20 462,50 доларів США; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Маріупольська митниця звернулася з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 червня 2008 року в межах контракту № 2008/05/05 від 05 травня 2008 року, укладеного між Приватним підприємством "СХБ Арматура" та фірмою "Schlosser Hieztechnic Gruppe Polska Sp. Z.o.o.", на підставі додаткової угоди № 2 від 05 червня 2008 року позивачем на митну територію України ввезена партія товару.

Товар надійшов на розмитнення на Маріупольську митницю.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подана вантажна митна декларація № 703040406/8/600933, декларація митної вартості № 703040406/8/600933 та відповідна товаросупровідна документація: додаткова угода № 2 від 05 червня 2008 року, рахунок-фактура та пакувальний лист до неї № 08-FVS/1232 від 11 червня 2008 року, експортна декларація, протокол радіаційного обстеження, сертифікат походження, сертифікат відповідності.

В декларації митна вартість товару визначена за першим методом (за ціною угоди).

Митницею відмовлено в здійсненні митного оформлення ввезеного товару за ціною угоди та прийнято рішення про визначення митної вартості № МВ-703-140-08 від 20 червня 2008 року, відповідно до якого митна вартість збільшена.

20 червня 2008 року позивач звернувся до Маріупольської митниці із заявою про надання дозволу на випуск у вільний обіг товарів у зв’язку з незгодою з митною вартістю, визначеною митним органом, під гарантії зобов’язання.

Відповідно до вантажної митної декларації № 703040406/8/600946 митницею здійснено митне оформлення зазначеного товару.

20 червня 2008 року в межах контракту № 2008/05/05 від 05 травня 2008 року на підставі додаткової угоди № 1 від 27 травня 2008 року позивачем на митну територію України ввезено партію товару.

Для здійснення митного оформлення позивачем подана ВМД № 703040406/8/601003, декларація митної вартості № 703040406/8/601003 та відповідна товаросупровідна документація: додаткова угода № 1 від 27 травня 2008 року, рахунок-фактура № 08-FVS/1093, пакувальний лист, експортна декларація № 703000011/8/000455 від 28 травня 2008 року, сертифікат походження, декларація про походження товару, сертифікат відповідності.

В декларації митна вартість товару визначена за першим методом (за ціною угоди).

Митницею відмовлено в здійсненні митного оформлення ввезеного товару за ціною угоди та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 703040406/2008/000035. Підставою для відмови в оформленні товару вказано те, що визначити митну вартість товару не можливо через те, що подані декларантом документи достовірно не підтверджують заявлену митну вартість.

Крім того, митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості № МВ-703-159-08 від 08 липня 2008 року, відповідно до якого митна вартість визначена за шостим методом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що дії відповідача не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару.

Частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що відповідач незаконно відмовив позивачу в оформленні товару за першим методом визначення митної вартості товару.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (1766-2006-п) , визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов’язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи, приблизний перелік яких встановлено п. 11 Порядку (1766-2006-п) . Позивач може надавати інші докази на підтвердження митної вартості товару.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, митниця зазначила, що позивач та його контрагент є взаємопов’язаними особами, що могло вплинути на вартість товару. Крім того, проаналізувавши вартість ідентичного товару, який поставляється на територію України іншими підприємствами, митниця встановила, що ціна поставки такого товару більша, ніж та, яку задекларував позивач. На вимогу митниці позивач не надав докази, які б спростовували такі сумніви, що і стало підставою прийняття митницею відповідних рішень.

Відхиляючи такі доводи митного органу, суди зазначили, що декларантом надані всі необхідні та додатково витребувані документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Крім того, відповідачем не доведено, що позивач та фірма "Schlosser Hieztechnic Gruppe Polska Sp. Z.o.o." є взаємопов’язаними особами.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Так, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 160 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначивши про те, що позивач та контрагент не є взаємопов’язаними особами, суди не дали жодної оцінки та не проаналізували положення договорів про співробітництво № 2007/06/20-2ЕХ від 20 червня 2007 року та контракту № 2008/05/05 від 05 травня 2008 року. В зв’язку з чим не визначили, яка правова природа взаємовідносин цих контрагентів, чи містять ці угоди положення, які могли б вплинути на ціну товару.

На такі обставини справи неодноразово наголошувала митниця, проте суди належної оцінки цим обставинам справи не надали.

Крім того, висновок суду щодо неправомірності дій митниці ґрунтується на встановленні факту того, що позивач надав всі додатково витребувані документи.

Колегія суддів вважає такий висновок судів незаконним, оскільки саме по собі подання витребуваних документів ще не свідчить про повне виконання позивачем своїх обов’язків по доведенню митної вартості товару, оскільки наступним є перевірка цих доказів митним органом на предмет їх достовірності та достатності.

Отже, оцінюючи законність дії митного органу, суд повинен встановити чи підтверджують докази, надані позивачем, у своїй сукупності заявлену митну вартість, та чи були у митного органу достатні підстави відмовити в митному оформленні товару за такою ціною.

Проте, зазначивши, що позивачем надані всі необхідні документи, суди в своїх рішеннях не спростували доводи митного органу відносно того, що ціна товару відповідно до контракту, укладеного позивачем, визначається з врахуванням системи знижок. За таких підстав правомірним є доводи митниці щодо відсутності у неї інформації про вплив вказаних факторів на ціну товару.

Такі висновки також підтверджуються тим, що відповідно до аналізу цін, зробленого митним органом, ідентичний товар у 2007 році поставлявся позивачем за ціною, що є вищою, ніж у 2008 році.

Крім того, відповідно до пояснень митниці аналогічний товар у 2008 році завезений іншими підприємствами за вищою ціною.

Проте і цим обставинам суди оцінки не надали.

Враховуючи неповне з’ясування всіх обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.