11/67 Про стягнення плати за землю - 25.03.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду Рівненської області від 28.03.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2007, в задоволенні позову заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі ДПІ у м. Рівне про стягнення з Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради 348636,81 грн. орендної плати за земельні ділянки із земель комунальної власності відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Рівне просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 13 Закону України "Про плату за землю"від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (далі – Закон № 2535-ХІІ (2535-12) ).

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу необґрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішеннями Рівненської міської ради від 16.01.2003 № 228, від 30.03.2004 № 786, від 29.04.2004 № 843, від 15.12.2004 № 1117, від 26.01.2005 № 1197 відповідача звільнено від сплати щомісячної орендної плати за земельні ділянки: на вул. Лермонтова площею 2374 м2 на строк до 01.01.2007р.; вул. Макарова, 56, площею 12100 м2 - в сумі 356,06 грн., в Мікрорайоні № 62 Східний площею 117479 м2 - в сумі 6058, 67 грн., вул. Олени Теліги, 57, площею 5425 м2 - в сумі 207,37 грн.; на вул. Соборна, 444, площею10244 м2 - в сумі 506,56 грн., вул. Соборна, 450, площею 2798 м2 - в сумі 138,36 грн., вул. Драгоманова площею 7997 м2 - в сумі 577,4 грн., мікрорайон № 3 Північний будинок № 22-А площею 3782 м2 - в сумі 113,03 грн., мікрорайон № 3 Півничний будинок № 1 площею 4575 м2 - в сумі 136,78 грн.; в районі вулиць Костромської та Пухова площею 124267 м2 на період дії оренди - в сумі 3933,55 грн.; у мікрорайоні № 92 Ювілейний земельна ділянка загальною площею 46953 м2 –в сумі 1381,72 грн. до початку будівництва на цій ділянці.

Рішенням Рівненської міської ради від 30.10.2003 № 501 внесено зміни до пункту 24.1 рішення Рівненської міської ради № 295 від 17.04.2003 згідно якого відповідача звільнено від сплати орендної плати за землю в сумі 411,55 грн. щомісячно (а.с. 4 - 9).

05.02.2003 між Рівненською міською радою (орендодавець) та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідач приймає в оренду строком на п’ять років з числа забудованих земель міста земельну ділянку площею 28200 кв м розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Боженова, для будівництва та обслуговування школи.

Згідно пунктів 2.2, 3.1 договору річна орендна плата встановлюється в розмірі 1 % від грошової оцінки, однак, орендар –відповідач звільняється від сплати орендної плати на строк до 01.01.2007 згідно рішення міської ради від 16.01.2003 № 228. Зазначений договір набув чинності з 17.02.2003 ( дата державної реєстрації у Рівненському міському управлінні земельних ресурсів ) (а.с. 16-18).

Рішенням Рівненської міської ради від 13.07.2006 ІІ сесії V cкликання задоволено протести Рівненської міжрайонної природоохоронної прокуратури в частині звільнення УКБ Рівненського міськвиконкому від сплати орендної плати за земельні ділянки, надані під будівництво об’єктів; з моменту ухвалення цього рішення припинено дію рішень Рівненської міської ради від 16.01.2003 № 228, від 30.03.2004 № 786, від 29.04.2004 № 843, від 15.12.2004 № 1117, від 26.01.2005 № 1197, від 30.10.2003 № 501; встановлено, що Управління повинно вносити орендну плату за надані йому в оренду земельні ділянки з моменту ухвалення Рівненською міською радою цього рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що донарахування орендної плати за земельні ділянки здійснено не компетентним органом –державною податковою інспекцією, а контрольно-ревізійним управлінням; рішенням Рівненської міської ради від 13.07.2006 попередні рішення про звільнення відповідача від сплати орендної плати за земельні ділянки не скасовані, а лише припинені; відповідач є структурним підрозділом виконавчого комітету Рівненської міської ради і лише виконував рішення ради щодо передачі земельних ділянок в безоплатне користування на встановлений строк.

Однак з таким висновком щодо підстав відмови у задоволенні позову погодитися повністю не можна, оскільки він не відповідає нормам матеріального права.

Так, згідно зі статтею 361 Закону України "Про прокуратуру"від 05.11.1991 № 1789-ХІІ представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За змістом частини 5 ст. 361 Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Таким чином, прокурор може звертатися до суду з позовами про захист, зокрема інтересів держави, в яких обґрунтовує необхідність захисту, та самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави.

Підставою для звернення прокурора до суду слугував факт неусунення порушень, виявлених за результатами проведеної позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Рівненського міськвиконкому та викладених в акті КРУ в м. Рівне та Рівненському районі від 13.09.2006 № 16-25/96, згідно якого встановлено, що за даними бухгалтерського обліку УКБ Рівненського міськвиконкому у зв’язку із прийняттям Рівненською міською радою рішень про звільнення Управління від орендної плати за земельні ділянки із земель комунальної власності, на яких здійснюється будівництво об’єктів за рахунок коштів інвесторів, орендна плата у період з 01.01.2003 по 01.07.2006р.р. не нараховувалась, не сплачувалась до місцевого бюджету і не була включена у вартість будівництва для інвесторів, внаслідок чого місцевим бюджетом у період з 01.01.2004 по 01.07.2006р.р. недоотримано доходів в сумі 345636,81 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-ХІІ в редакціях Закону, що діяли впродовж 01.01.2003-01.07.2006, використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно статті 5 зазначеного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Пунктом 8 частини 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування"від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі – Закон № 1251-ХІІ (1251-12) ) встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 2 ст. 1 Закону № 2535-ХІІ Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Частиною 3 ст. 12 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів (дію частини 3 ст. 12 зупинено на 2004 рік згідно із Законом України від 27.11.2003 р. № 1344-IV (1344-15) ).

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 № 5-рп/2010 (v005p710-10) у справі № 1-5/2010 за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте"щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст. 1 Закону № 1251-ХІІ, ст. 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 № 334/94-ВР, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що передбачене частиною 2 ст. 1 Закону № 1251-ХІІ право Верховної Ради Автономної Республіки Крим і рад встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, які надходять до їх бюджетів, може бути реалізоване за умови, що загальнодержавний податок на прибуток, платником якого є підприємства комунальної власності, відповідно до законів України справляється до бюджетів Автономної Республіки Крим та рад і не враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів. При цьому пільга може бути встановлена тільки щодо тієї суми податку, яка підлягає зарахуванню до зазначених бюджетів.

Відповідно до ст. 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Виходячи з наведеного, у справі не з’ясовані обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, зокрема, суди мали виходити з того, що в судовому процесі підлягали встановленню обставини щодо нарахування орендної плати за землю та підстави її стягнення з урахуванням того, що рада має право звільнити від сплати земельного податку та прирівняної до нього орендної плати за землі державної та комунальної власності у період з 01.01.2003 по 31.12.2003р.р., з 01.01.2005 по 01.07.2006р.р., але в межах сум, що зараховуються до місцевого бюджету та з урахуванням того, що цей загальнодержавний податок (орендна плата за земельні ділянки) не включається при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що, заявляючи грошову вимогу, прокурор не надав суду розрахунку суми позовних вимог, а наявний в матеріалах справи реєстр донарахованої орендної плати не містить відомостей щодо площі орендованих ділянок, їх грошову оцінку, за якою було визначено орендну плату в сумі 348636,81 грн., зроблений без дотримання вимог частин 4, 5 ст. 11 КАС України, згідно яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З цією метою суду слід було, зокрема, витребувати від сторін договори оренди земельних ділянок, щодо яких вищевказаними рішеннями Рівненської міської ради відповідача було звільнено від сплати орендної плати, в яких, як вказано в акті КРУ в м. Рівне та Рівненському районі від 13.09.2006 № 16-25/96, містяться відомості відносно грошової оцінки землі, річної вартості орендної плати, терміну використання (а.с. 13). В разі виявлення в судовому процесі обставин, які викликають сумнів стосовно розміру заборгованості відповідача, на стягненні якої наполягає прокурор, суд вправі витребувати відповідний розрахунок від ДПІ в м. Рівне, перевіривши його іншими доказами, що є у справі, зокрема отриманими з цього приводу поясненнями представника відповідача.

Недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 11 КАС України, як таке, що могло призвести до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до частини 2 статті 227 КАС України з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених статтями 220 цього Кодексу, є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, та вирішити спір згідно чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2 та 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити частково, скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2007, постанову Господарського суду Рівненської області від 28.03.2007, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.