Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до судді Київського районного сулу м. Полтави Самсонової О.А., Київського районного суду Полтави, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа –Державне казначейство України про визнання дій судді неправомірними та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року,

У лютому 2007 року позивач звернувся в суд із позовом до судді Київського районного сулу м. Полтави Самсонової О.А., Київського районного суду Полтави, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа –Державне казначейство України про визнання дій судді неправомірними та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що 18.01.2007 він звернувся до судді Самсонової О.А. із заявою про вступ в якості третьої особи з правом заявлення самостійних вимог у справу за позовом ОСОБА_2 до Полтавської обласної ради про визнання рішення протиправним. Самсонова О.А. в день судового засідання, 15.02.2007, надала йому відповідь згідно Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) про те, що він може вступити у справу в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги, шляхом подання позовної заяви. При цьому будь-якого процесуального рішення з цього приводу суддею прийнято не було. Просить визнати вказані дії судді Самсонової О.А. неправомірними та стягнути з Київського районного суду м. Полтави моральну шкоду в сумі 500 гривень.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2008 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, позивач звернувся із заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, провадження по справі закрито.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження по справі, суд апеляційної інстанції вірно керувався ст.ст. 126, 129 Конституції України, в яких зазначено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь –який спосіб забороняється, оскільки порушується принцип незалежності суддів –один із основних принципів судочинства.

Зі справи вбачається, що позивач не згідний із процесуальною діяльністю судді, пов"язаною із розглядом справи.

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України (254к/96-ВР) , рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов’язані з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, зверненням рішень до виконання тощо) можуть оскаржуватись в апеляційному та касаційному порядку, а не в інший суд першої інстанції, оскільки таке оскарження порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Суд, в ухвалі від 13 жовтня 2008 року, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки згідно ч.2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів с одному проваджені з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Оскільки відсутня вимога вирішити публічно-правовий спір, яка може розглядатися в адміністративному судочинстві, вимога щодо відшкодування шкоди не підлягає розгляду в судах в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач оскаржує до суду процесуальну діяльність судді Київського районного сулу м. Полтави Самсонової О.А., пов’язаних із здійсненням правосуддя по справі, що є підставою для закритті провадження по справі, оскільки у відповідності із діючим законодавством, здійснюється інший порядок виправлення помилок та недоліків, допущених при здійсненні судочинства.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.