К-8593/09-С Про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення - 25.03.2010 Прийняття

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 4 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року у справі № 2-а-75/2008 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, -

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005,2007-2008 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 5786,30 грн. як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда ІІІ групи, а з 13.12.2006 р. - інваліда ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії і являється інвалідом ІІ групи з 13.12.2006 р.. Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох і п’яти (2007,2008р.р.) мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що суперечить наведеним нормам Закону (796-12) .

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 4 листопада 2008 року позовні вимоги задоволені частково, визнані дії відповідача щодо виплати у не повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення у 2005,2007,2008 роках протиправними та стягнуто на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік у сумі 1301,30 грн., за 2007 рік –у сумі 1980 грн., за 2008 рік –у сумі 2505 грн..

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року резолютивна частина постанови суду викладена в редакції: "Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік у сумі 1208,0 грн., за 2007 рік в сумі 1980,0 грн., за 2008 рік в сумі 2505,0 грн., а всього 5693 грн." В решті постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інваліда ІІ групи з 13.12.2006 р., який користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за 2005 р. та 5-ти мінімальних заробітних плат за 2007-2008 р.р.. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України у твердій грошовій сумі за 2005,2007,2008 р.р, а саме: 2005, 2007.2008 р.р. - по 120 грн..

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги послалися на пріоритетність Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , зокрема, ст.48., перед постановами Кабінету Міністрів України, щодо посилань відповідача про пропуск строків звернення до суду, суд першої інстанції поновив строки пропуску визнавши поважними причини їх пропуску, не наводячи мотивів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно обставин справи ОСОБА_1, як постраждалий від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являючись інвалідом ІІ групи з 13.12.2006. до цього мав інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі відповідно чотирьох і п’яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Згідно п.2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 (936-2005-п) розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови (936-2005-п) встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Судами попередніх інстанції вірно встановлено, що обов’язок щодо виплати спірних сум покладений саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватися з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області виплатило позивачу допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у твердій грошовій сумі, визначеній постановами КМУ №836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) та № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) за 2005,2007,2008 р.р..

Щодо стягнення сум на оздоровлення за 2005, судова колегія зазначає, що обмежень застосування ст.48 наведеного Закону не було. Разом з тим, відповідач ставив питання у відмові в позові з підстав пропуску строку на звернення до суду, виходячи з вимог ст.ст. 99, 100 КАС України, в цій частині позову необхідно відмовити з підстав пропуску строків звернення до суду, поважність пропуску стоків судами попередніх інстанцій взагалі не мотивувалася, а відповідач наполягав на відмові в позові з підстав пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів також не погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо неправомірності дій відповідача відносно виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р., які не ґрунтуються на законодавчих нормах.

Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинена на 2007 рік. Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) зупинення дії ст. 48 Закону України № 796-ХП, передбачене п.30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнане таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , тобто є неконституційним.

Згідно обставин справи на час виплати допомоги позивачу (квітень 2007 р.) за 2007 р. зупинення дії ст. 48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2007 р." (489-16) не було визнане неконституційним, тобто, діяли норми Закону України "Про Державний бюджет на 2007 р." (489-16) . Виходячи з вищенаведеного відповідач при виплаті позивачу спірної суми на оздоровлення у квітні 2007 р. діяв відповідно діючого на час виплати законодавства та провів виплати визначені Законом України "Про Державний бюджет на 2007 р." (489-16) , тому дії відповідача при виплаті сум на оздоровлення у 2007 р. були правомірними відповідали діючим нормам закону, враховуючи викладене позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно обставин справи виплата одноразової допомоги на оздоровлення у 2008 р. позивачу була здійснена у вересні 2008 року в розмірі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Суди попередніх інстанції дійшли висновку, що розмір щорічної грошової допомоги, встановлений вказаною постановою, не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) текст ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладений в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Як встановлено судам попередніх інстанцій допомога позивачу у 2008 році була здійснена у вересні 2008 р. в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином висновок судів щодо неправомірності дій відповідача є обґрунтованим, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги у вересні 2008 року, зміни, внесені у ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) ., тобто виплата проведена після рішення КСУ про неконституційність положень Державного бюджету України на 2008 р. (107-17) , а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Виходячи з вищенаведеного доводи касаційної скарги управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області спростовують доводи суду першої та апеляційної інстанції щодо визнання дій неправомірними та стягнення сум за 2005,2007 р.р., а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції та відмовою у задоволення позову в частині визнання дій відповідача неправомірними та стягнення спірних сум на оздоровлення за 2005,2007 р.р. В частині позовних вимог щодо виплат одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 р. позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню із визнанням дій незаконними та зобов’язання проведення виплат відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного в заявленому позові в частині позовних вимог щодо визнання дій відповідача неправомірними та стягнення спірних сум на оздоровлення за 2005,2007 р.р. необхідно відмовити за їх необґрунтованістю та безпідставністю; в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій та стягнення на одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 р. підлягають частковому задоволенню з визнанням дій незаконними та зобов’язання проведення виплат відповідно до вимог ст.48 спеціального Закону.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області задовольнити частково.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 4 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Заявлений позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області щодо виплати у не повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 році.

Зобов’язати управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачених сум на оздоровлення за 2008 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п’яти мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.