Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Краснодонського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недовиплаченої допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 28 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2004 року,

У червні 2004 року позивачка звернулася в суд із позовом до Краснодонського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недовиплаченої допомоги на оздоровлення, виплата яких передбачена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Свої вимоги обґрунтовує тим, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і повинна виплачуватися щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати у вказаний період вона отримувала в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836 (836-96-п) .

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 28 липня 2004 року відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04 грудня 2006 року змінено спосіб виконання даного рішення.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачка звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2004 року апеляційну скаргу позивачки відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачки звернулися із касаційною скаргою до Верховний Суд України листом від 12 квітня 2007 року на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України"щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ"від 22 лютого 2007 року №697-У (697-16) передав для розгляду цивільну справу до Апеляційного суду Київської області.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 5 червня 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і повинна виплачуватися щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати у вказаний період вона отримувала в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836 (836-96-п) .

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік", згідно якої до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата. Кабінет Міністрів України здійснює перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на поточний рік. Отже, в межах існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомоги, в т.ч. тим, що є предметом позову, у визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) розмірах.

Рішення суду мотивоване тим, що при нарахуванні позивачці виплат відповідач виходив з положень ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи"фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету та Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) , якою встановлені розміри виплат, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

З огляду на викладене, рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 28 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.