К-13599/08 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 29.09.2009 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008 року

у справі № 2-а-3452/08 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства "Донагроімпекс"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В січні 2008 року позивач – ЗАТ "Донагроімпекс" звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 0004512340/0 від 24.12.2007 року в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціях за вересень 2005 року, травень 2007 року, липень 2007 року в загальному розмірі 218741,10 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову в позові.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена виїзна позапланова перевірка ЗАТ "Донагроімпекс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень 2007 року.

За наслідками даної перевірки відповідачем складено акт № 2521/23-7/25333903 від 11.12.2007 року, яким виявлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за вересень 2005 року на 215208,10 грн., по декларації за травень 2007 року – на 5739 грн., по декларації за липень 2007 року – на 1829 грн.

Крім того, встановлено порушення вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР в частині завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на 26850 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004512340/0 від 24.12.2007 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на загальну суму 245591,10 грн., в тому числі, за серпень 2007 року на 26850,00 грн., за вересень 2005 року на 215208,10 грн., за травень 2007 року на 1704,00 грн., за липень 2007 року – 1829,00 грн.

Позивачем в судовому порядку оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року, травень 2007 року, липень 2007 року в загальному розмірі 218741,10 грн.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування, податковий орган виходив з того, що позивачем бюджетне відшкодування заявлено внаслідок формування податкового кредиту у попередніх періодах при відсутності підтвердження надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання до виробника.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно підпункту 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами, правильність визначення позивачем податкового кредиту, податкового зобов’язання, від’ємної різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту податковим органом не спростовується. Не заперечується і факт сплати позивачем податку на додану вартість у зазначених до відшкодування сумах у попередніх періодах.

Твердження відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни, відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.