К-20496/08 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ - 24.09.2009 Прийняття

У червні 2007р. позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 01.06.2007р. №00602304/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем було придбано у ТОВ "Трейд-Найд" проволоку ніхромову в кількості 1630кг. Дана продукція була отримана по видатковій накладній №175 від 17.10.2006р на умовах попередньої оплати, згідно з платіжним дорученням №12328 від 16.10.2006р. Продавцем була виписана позивачу податкова накладна №175 від 17.10.2006р. на суму 21560,00грн. в т.ч. податок на додану вартість (надалі – ПДВ) в сумі 25860,00грн. Вказану суму ПДВ позивач включив до податкового кредиту в Декларації по ПДВ відповідного звітного періоду. Отже, позивач стверджує, що у відповідача не було правових підстав для зменшення суми податкового відшкодування.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2007р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008р., з урахуванням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008р., рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що оскільки позивачем було сплачено суму ПДВ у сумі придбаного товару, а обов’язок сплати ПДВ покладається на продавця товару, то не здійснення оплати ПДВ ТОВ "Тренд-Найд" до Державного бюджету України не позбавляє позивача права віднесення даної суми до податкового кредиту та не є підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008р. та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2007р..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "ОНВІ" з питань правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ становм на 21.05.2007р., про що складено акт №2899/23-2 від 21.05.2007р..

Як вбачається з акта перевірки, в ході її проведення податковим органом направлялись запити та проводились зустрічні перевірки контрагентів – постачальників ТОВ "ОНВІ" з питань підтвердження включення до податкових зобов’язань та сплати продавцями сум податку на додану вартість, що заявлені позивачем до відшкодування з бюджету за листопад 2006р.

Висновком зазначеного акта перевірки встановлено порушення ТОВ "ОНВІ" п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартсіть", в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування у листопаді 2006р. на 35860,00грн.. Підставою для такого висновку слугувало те, що згідно інформаційної довідки отриманої від ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 15.02.2007р. за №2255/7/23-4/171/227 – не підтверджено факт сплати податку підприємством постачальником позивача - ТОВ "Тренд-Найд".

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00602304/0 від 01.06.2007р. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 35860,00грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач придбав у ТОВ "Тренд-Найд" проволоку ніхромову в кількості 1630гк, посилаючись при цьому, на наявні в матеріалах справи копії: видаткової накладної №175 від 17.10.2006р., платіжного доручення від 16.10.2006р. №12328, виписки банківської установи про рух коштів на рахунку ТОВ "ОНВІ", а також на податкову накладну №175 від 17.10.2006р. виписану ТОВ "Тренд-Найд" на адресу позивача із сумою ПДВ, що дорівнює 35860,00грн. (а.с.22-25).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а/ порядковий номер податкової накладної; б/ дату виписування податкової накладної; в/ назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г/ податковий номер платника податку (продавця та покупця) ; д/ місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е/ опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість, обсяг, об’єм; є/ повну назву отримувача; ж/ ціну продажу без врахування податку; з/ ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и/ загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Порядок заповнення податкової накладної та форма податкової накладної затверджені наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (z0233-97) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (z0233-97) .

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишились правові підстави для врахування ТОВ "ОНВІ" у своєму податковому обліку податкової накладної №175 від 17.10.2006р., адже, вказана податкова накладна містить у графі "покупець" зазначення податкового номера платника податку 09652331 . Разом з тим, згідно встановлених реєстраційних даних податковим органом під час проведення перевірки, ТОВ "ОНВІ" зареєстровано платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 09614713 НВ (а.с.73).

Відповідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Самі по собі недоліки в заповненні реквізитів податкової накладної, не роблять накладну недійсною та не свідчать про неналежність та недопустимість такої накладної як доказів, однак, необхідно перевірити, чи видано податкову накладну №175 від 17.10.2006р. по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентом, та що виявлені в накладній помилки не призвели до втрат бюджету.

У той же час п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 України "Про податок на додану вартість" передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.

У періоді, що було перевірено контролюючим органом, підприємство здійснювало діяльність, пов’язану з купівлею-продажем товарів, і підтверджує це відповідною податковою накладною. При цьому, поставка товару обумовленого податковою накладною №175 від 17.10.2006р. належним чином відповідачем або судом апеляційної інстанції не перевірялась. Тобто відсутні документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, платіжні документи, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо) щодо підтвердження реалізації та зберігання товару за період проведення зазначеної господарської операції щодо купівлі позивачем у ТОВ "Трейд-Найд" проволоки ніхромової в кількості 1630кг..

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу відповідачем.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Отже, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 86 КАС України, не перевіривши дав оцінку доводам позивача, щодо підтвердження податкового кредиту податковою накладною №175 від 17.10.2006р.. За наявності сумніву щодо наданих доказів, суд, згідно зі статтями 70, 71, 79 КАС України, мав можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених позивачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що, в силу ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі - суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при розгляді питання щодо виправлення описки в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008р..

Згідно ч.2 ст. 169 КАС України питання про внесення виправлень у рішення суду вирішується у судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час і місце засідання. Розгляд питання про внесення виправлень у судове рішення можливий за відсутності належно повідомлених осіб, що приймають участь у справі.

Втім, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог щодо належного повідомлення учасників судового розгляду про призначення до розгляду питання про внесення виправлень у рішення суду.

Так, повісткою повідомленням від 17.09.2008р. Київський апеляційний адміністративний суд повідомив сторони, що розгляд питання про виправлення описки у судовому рішенні апеляційної інстанції від 26.08.2008р. відбудеться 07 жовтня 2008р. о 16:45 (а.с.114).

Проте, з журналу судового засідання вбачається, що розгляд зазначеного питання здійснено Київським апеляційним адміністративним судом 07.10.2008р. об 11:51 та закінчено в цей же день об 11:55 без участі сторін у справі, які були повідомленні, що розгляд відбудеться о 16:45 .

Слід також зазначити, що внесені виправлення у судове рішення від 28.08.2008р. не узгоджуються із вимогами ст. 169 КАС України, оскільки в розумінні цієї процесуальної норми суд може виправити в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки не змінюючи суті рішення, тобто усунути помилки технічного характеру. В ухвалі ж Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008р. внесено виправлення і змінено резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008р. якою у задоволенні позовних вимоги було відмовлено повністю на протилежне – задовольнити позовні вимоги повністю . Однак, нормами процесуального права такі виправлення, що по суті змінюють прийняте у справі рішення не передбачені.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції при вирішенні справи не дотримався норм матеріального та процесуального права.

Частиною 2 ст. 227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин, з урахуванням наведених вище вимог ст. 159 КАС України, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008р. підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.