Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої - судді-доповідача Васильченко Н.В.

суддів - Бим М.Е., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.

при секретарі Сорокіній Л.В.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Східної регіональної митниці на постанову господарського суду Донецької області від 02 жовтня 2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12 грудня 20-06 р. по справі № 33\252а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Одиссей"до Донецької митниці про скасування податкових повідомлень –

У липні 2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Одиссей"звернулось до суду із адміністративним позовом до Донецької митниці про скасування податкових повідомлень Донецької митниці № 23\19 та № 24\19 від 12.05.2006 р.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що під час митного оформлення товарів товариством була надана достатня та необхідна кількість документів для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон (декларація митної вартості, копія експортної декларації країни-виробника, товаро-транспортна наклада (коносамент). Лист Донецького державного центру стандартизації, метрології та сертифікації про сертифікацію, рахунок фактура № 59700, сертифікат про походження товару).

Постановою господарського суду Донецької області від 02 жовтня 2006 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 р. позов задоволений. Скасовані податкові повідомлення Донецької митниці № 23\19 та № 24\19 від 12.05.2006 р.

Рішення судів мотивовані безпідставністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Східна регіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій просить ці рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга обгрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності їх дослідження та обгрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення не знаходить.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Одиссей"та підприємством "Outdoor Inc"м. Аллендейл, США (продавець) був укладений контракт купівлі-продажу № 3\07 від 12.12.2003 р., відповідно до якого ТОВ "Одиссей"купує у продавця 5 тракторів та дилерський одяг. Вантажовідправником цього вантажу згідно умов контракту є фірма Ontario Drive and Cear Ltd, Канада.

У лютому 2004 р. позивач отримав вказаний у контракті товар за вантажно-митною декларацією № 700000\4\102726 від 09.02.2004 р., експортером визначено "Outdor Club Inc"м. Аллендейл, США / Ontario Drive Ltd, Канада.

Із реєстру та графи 44 вантажної митної декларації вбачається, що серед документів, поданих позивачем до відповідача, були попередня вантажна митна декларація, довідка про сертифікацію продукції, довідка про визначення митної вартості, декларація митної вартості, контракт № 03\\07 від 12.12.2003 р., інвойс № 59700 від 16.12.2004 р., інвойс № 59825 від 16.12.2004 р., сертифікат про походженя товару, екологічна декларація № 3420 від 26.01.2004 р., акт митного огляду від 09.02.2004 р. та від 04.02.2004 р., накладна СМР № 0155 від 04.02.04 р.

Під час митного оформлення вантажу ( 5 тракторів), задекларованих у вантажній митній декларації № 700000\4\102726 від 09.02.2004 р., застосована пільгова ставка ввізного мита.

На підставі наказу Державної митної служби України № 144 від 24.02.2006 р. проведена планова комплексна перевірка службової діяльності Донецької митниці за період з 01.04.2002 р.по 01.03.2006 р. на предмет дотримання посадовими особами Донецької митниці вимог митного законодавства в службовій діяльності.

За наслідками перевірки складений акт від 24.03.2006 р., де зазначено, що в окремих випадках країна походження товару була визначена на підставі інформації про виробника, що є порушенням вимог п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. № 1864 (1864-2002-п) і, серед інших була вказана вантажно-митна декларація № 700000\4\102726 від 09.02.2004 р.

12.05.2006 р. Донецька митниця звернулась до позивача з листом, в якому повідомила про безпідставне застосування пільгової ставки ввізного мита при здійсненні митного оформлення вказаного товару, оскільки відсутні документи, що належним чином підтверджують країну походження товару.

Оскільки пунктом 4 Постанови КМ України № 1864 "Про затвердження порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України"від 12.12.2002 р. (1864-2002-п) визначення країни походження товару на підставі маркування або на підставі інформації про виробника не передбачено, то до таких товарів повинні застосовуватись повні ставки ввізного мита.

Відповідно до вимог Закону № 2181 "Про порядоку погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) для погашення суми недобору митних платежів відповідачем на адресу позивача направлені податкові повідомлення № 23\19 від 12.05.2006 р., в якому визначена сума податкового зобов"язання зі сплати мита у розмірі 5477,39 грн та штрафні санкції 273,87 гнрн, загальна сума до сплати 5751,26 грн; та № 24\19 від 12.05.06 р., в якому визначена сума податкового зобов"язання зі сплати ПДВ у розмірі 1095,48 грн та штрафні санкції 54,77 грн, загальна сума до сплати 1150, 25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що декларантом подані всі необхідні документи, які встановлені Постановою КМ України № 1864 (1864-2002-п) , необхідні для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України.

Пункт 4 Постанова (1864-2002-п) передбачає, що декларант визначає країну походження товару, який переміщується через митний кордон України, на підставі сертифікату про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей. Декларація про походження товару являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі) про країну походження товару, зроблену виробником або експортером і засвідчену ними або органом, уповноваженим видавати сертифікат.

Пункт 5 Постанови (1864-2002-п) передбачає, що у разі, коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень Митного кодексу України (92-15) щодо визначення країни походження товару та порядку, встановленого Держмитслужбою, митним органом визначається країна походження товару.

Додатковими відомостями про країну походження є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експерту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару.

Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем були надані Донецькій митниці необхідні документи для встановлення країни походженняя товару у відповідності з вимогами вказаної Постанови № 1864 (1864-2002-п) та Митного Кодексу України (92-15) –сертифікати походження нової техніки.

Колегія суддів також звертає увагу, що в касаційній скарзі обгрунтовується наявність повноважень митниці відповідно до Закону № 2181 (2181-14) приймати відповідні податкові повідомлення, тоді як підстав обгрунтованості прийняття податкових повідомлень, про скасування яких заявлені позовні вимоги, касаційна скарга не містить.

Адміністративний позов та прийняті стосовно нього судові рішення не заперечують наявність повноважень митних органів приймати відповідні податкові повідомлення. Предметом дослідження по даній справі були підстави прийняття спірних податкових повідомлень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обгрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Східної регіональної митниці залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 02 жовтня 2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 р. по справі № 33\252а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .