Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г. К., Маринчак Є.А. Усенко Є.А., Федорова М. О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представників Генеральної прокуратури України Комаси О.Ю., відповідача 1 ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2007 по справі № 2а-4/2007 (22а-882/07)

за позовом Прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, Відділу Державного казначейства у Сихівському районі м. Львова

до ОСОБА_8,

до ОСОБА_9,

про стягнення безпідставно відшкодованого податку на додану вартість, -

У березні 2006 року Прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова та Відділу Державного казначейства у Сихівському районі м. Львова (далі –Прокуратура, позивач) звернулась до суду з позовом (з уточненням позовних вимог) до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про солідарне стягнення з останніх безпідставно відшкодованого податку на додану вартість (далі - ПДВ) на користь Приватного підприємства "Леві" в розмірі 2 244 199,31 грн.

Постановою Сихівського районного суду м Львова від 01.03.2007 по справі № 2а-4/2007 (22а-882/07) позовні вимоги задоволено. Справа судом першої інстанції розглядалась в порядку адміністративного судочинства з тих підстав, що спірні правовідносини виникають зі сфери податкових відносин, оскільки торкаються сплати ПДВ, його повернення до бюджету, базуються на правовідносинах органу податкової служби як суб’єкта владних повноважень та відповідачів як платників податків.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.07.2007 судове рішення першої інстанції скасував, провадження у справі закрив, а справу направив до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі Прокуратура, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі судове рішення першої інстанції. На думку скаржника суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що здійснення правосуддя, у справі, що виникають у відповідних правовідносинах, належить до компетенції цивільних судів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією судів Вищого адміністративного суду встановлено, що у даній справі спір виник з відшкодування шкоди, завданої Державному бюджету України, спільно кількома особами.

Згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , ст. 2 якого визначено, що основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Розділ II цього Закону (509-12) містить перелік покладених на органи державної податкової служби функцій, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціалізованих дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

Однією з функцій державної податкової служби є подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Судами встановлено, що за вчинення посадових злочинів вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.10.2005 визнано винними та засуджено ОСОБА_8 по ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366 Карного кодексу України, ОСОБА_9 по ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Карного кодексу України –заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах.

Судовим рішенням районного суду, який в даній справі має преюдиційне значення, було встановлено, що за результатами фіктивної фінансово-господарської діяльності Приватне підприємство "Леві", директором якого була ОСОБА_8, подало до органу державної податкової служби податкову звітність. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Підприємства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов’язань за обліковий період: грудень 2003 року —що утворило бюджетну заборгованість. На підставі висновків органу податкової служби Підприємству було безпідставно відшкодовано ПДВ в розмірі 2 244 199,13 грн. та погашено податкові зобов’язання в розмірі 141 140,87 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 04.07.2005 Приватне підприємство "Леві" визнано банкрутом, а актом органу податкової служби від 31.08.2005 анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Та обставина, що спірні правовідносини виникли в результаті правових відносин податкового органу як суб’єкта владних повноважень та відповідачів як платників податків, не свідчить про те, що такі мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Так, враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій та виходячи із аналізу змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, за умовами якої шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: - протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, - шкідливого результату такої поведінки (шкоди), - причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та - вини особи, яка заподіяла шкоду, та враховуючи приписи ч. 1 ст. 1190 Цивільного кодексу України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо підтвердження існування в діях відповідачів складу цивільного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Прокуратури Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2007 по справі № 2а-4/2007 (22а-882/07) залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2007 по справі № 2а-4/2007 (22а-882/07)-без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.