Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року у справі №2а-9822/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити дії, -

02 червня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання провести підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Визнана незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області щодо несплати позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни; зобов'язано відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач відноситься до соціальної групи "Діти війни" відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. (489-16) , який набрав чинності з 01.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (v0a6p710-07) від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнане неконституційним.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

На час розгляду даної справи судом першої інстанції розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Оскільки рішення Конституційного Суду України № 6-рп (v0a6p710-07) від 09.07.2007 р. має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, то суди дійшли вірного висновку про те, що позивач має право на перерахунок підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.