Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника відповідача – Дударко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Любарському районі Житомирської області

на постанову господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2006 року

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року

у справі № 10/113-НА

за позовом Приватного підприємства "Факел"

до Державної податкової інспекції в Любарському районі Житомирської області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ПП "Факел" було заявлено позов до ДПІ в Любарському районі Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення № 00003223001/0 від 21 вересня 2006 року.

Постановою господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2006 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в Любарському районі Житомирської області № 00003223001/0 від 21 вересня 2006 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 775 090, 50 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суд від 20 березня 2007 року постанову господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Любарському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішення ДПІ в Любарському районі Житомирської області № 00003223001/0 від 21 вересня 2006 року, яким на підставі абзацу другого ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до ПП "Факел" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 009 827, 00 грн., було прийнято на підставі акта перевірки ДПІ в Любарському районі Житомирської області № 18/23-01-31884792 від 09 вересня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення абзацу п’ятого п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , та абзацу четвертого п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , що мало вираз в тому, що у 2004 та 2005 роках позивачем здійснювались готівкові розрахунки з іншими підприємства протягом одного дня за одним платіжним документом на суми, що перевищували встановлену чинним законодавством граничну суму (10 тис. грн.).

Згідно абзацу п’ятого п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , та абзацу четвертого п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Факти перевищення позивачем граничної суми готівкових розрахунків мали місце в період з 10 січня 2004 року по 14 грудня 2005 року на загальну суму 504 913, 51 грн., в тому числі:

- 10 січня 2004 року на суму 11 678, 44 грн.;

- 15 лютого 2004 року на суму 24 797, 38 грн.;

- 10 березня 2004 року на суму 6 167, 14 грн.;

- 21 травня 2004 року на суму 4 093, 16 грн.;

- 18 червня 2004 року на суму 41 723, 53 грн.;

- 12 серпня 2004 року на суму 45 960, 32 грн.;

- 03 вересня 2004 року на суму 41 273, 46 грн.;

- 10 жовтня 2004 року на суму 23 681, 60 грн.;

- 24 листопада 2004 року на суму 36 712, 04 грн.;

- 25 грудня 2004 року на суму 39 890, 77 грн.;

- 30 грудня 2004 року на суму 14 752, 86 грн.;

- 25 січня 2005 року на суму 4 967, 72 грн.;

- 11 лютого 2005 року на суму 5 594, 30 грн.;

- 03 березня 2005 року на суму 33 890, 96 грн.;

- 10 травня 2005 року на суму 18 495, 58 грн.;

- 20 вересня 2005 року на суму 33 866, 00 грн.;

- 27 жовтня 2005 року на суму 44 952, 44 грн.;

- 17 листопада 2005 року на суму 47 189, 81 грн.;

- 14 грудня 2005 року на суму 25 226, 00 грн.

Позивачем не заперечується факти перевищення граничної суми готівкових розрахунків.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 775 090, 50 грн. був порушений строк їх застосування, визначений в ст. 250 Господарського кодексу України, а в решті суми штрафних (фінансових) санкцій відповідачем цей строк був дотриманий.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем внаслідок порушення абзацу п’ятого п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , та абзацу четвертого п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , яке набрало чинність 15 лютого 2005 року, відповідно до яких у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси, був перевищений ліміт готівки в касі, що не заперечується позивачем.

Відповідно до абзацу другого ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Таким чином, застосування до позивача оспорюваним рішенням фінансових санкцій на підставі абзацу другого ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" в розмірі 1 009 827, 00 грн. є таким, що відповідає вимогам законодавства.

В той же час, ці фінансові санкції за своєю правовою природою є адміністративно – господарськими санкціями згідно положень ст. 238 Господарського кодексу України, оскільки застосовуються уповноваженими органами державної влади, як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, у випадках передбачених законом.

Згідно абзацу другого п. 7.3, п. 7.50 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , ст. 3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", який був прийнятий відповідно до п. 4 Конституції України (254к/96-ВР) , та п. 4 ст. 10, п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби наділені повноваженнями по здійсненню контролю за дотримання норм з регулювання обігу готівки та застосуванню фінансових санкцій за їх порушення.

В статті 250 Господарського кодексу України передбачений строк застосування адміністративно – господарських санкцій. Цей строк є загальним для застосування всіх адміністративно – господарських санкцій і застосовується у випадку відсутності строку їх застосування в спеціальному законі.

Ні в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , ні в Указі Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (436/95) " не передбачено строків застосування фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Таким чином, підлягає застосуванню ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Рішення ДПІ в Любарському районі Житомирської області № 00003223001/0, яким на підставі абзацу другого ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до ПП "Факел" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 009 827, 00 грн., було прийнято 21 вересня 2006 року.

Отже, застосування штрафних санкцій в межах строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, в даному випадку передбачає застосування штрафних санкцій лише за порушення, які мали місце до 21 вересня 2005 року.

Факти перевищення позивачем граничної суми готівкових розрахунків мали місце в період з 10 січня 2004 року по 14 грудня 2005 року, а тому правомірним є застосування фінансових санкцій оспорюваним рішенням лише в сумі 234 736, 50 грн. за порушення, що мали місце 27 жовтня 2005 року на суму 44 952, 44 грн., 17 листопада 2005 року на суму 47 189, 81 грн., 14 грудня 2005 року на суму 25 226, 00 грн., а в решті неправомірним, оскільки решта суми фінансових санкцій прийнята з порушення граничного строку їх застосування.

При цьому посилання касатора на абзац шостий ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України, як на підставу безпідставності застосування строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, є помилковим, оскільки в даному випадку йде мова про адміністративні та інші відносини управління, пов’язані зі здійсненням органами держави влади та місцевого самоврядування повноважень, зокрема, щодо здійснення державного контролю та нагляду за господарською діяльністю (ст. 19 Господарського кодексу України), однак це застереження не стосується строків застосування до суб’єкта господарювання адміністративно–господарських санкцій, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності, встановлених в законодавстві, спеціальним суб’єктом – органом держави влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, оскільки ці відносини, в першу чергу, складаються у сфері господарювання і підпадають під дію норми ст. 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в Любарському районі Житомирської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2006 року та ухвала Житомирського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Любарському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.