К-2258/09 Про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії дитині війни - 16.09.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, -

У серпні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача у призначенні та виплаті йому підвищення до пенсії за віком у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни та зобов’язати відповідача прийняти рішення, яким призначити і виплачувати йому підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.2007, визначити та виплатити заборгованість з пенсії, яка склалася за період з 09.07.2007 по день призначення підвищення у розмірі 30 %.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Жовтневому районі м. Луганська щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 09.07.2007. Зобов’язано УПФ України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 09.07.2007.

У касаційній скарзі УПФ України в Жовтневому районі м. Луганська ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народився у 1939 році та відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набув статусу дитини війни, а тому згідно із ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Вирішуючи позовні вимоги, судові інстанції зазначили, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, судами правомірно покладено обов’язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії та правильно визначено початкову дату здійснення такого перерахунку.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено розмір прожиткового мінімуму, який суди попередніх інстанцій застосовували під час перевірки законності дій відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії.

Однак, вирішуючи спір про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення пенсії в 2007 році відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов’язуючи здійснити відповідне перерахування, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки дія Закону про бюджет на 2007 рік закінчується 31 грудня 2007 року, то й перерахунок повинен вчиняться до цієї дати.

З позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що має право на підвищення до пенсії, починаючи з 09.07.2007 по день звернення до суду, тобто по серпень 2008 року. З огляду на те, що суди не вказали, за який період необхідно здійснити перерахунок та не розмежували періоди стягнення, позовні вимоги щодо 2008 року залишились не вирішеними.

Зважаючи на вищевикладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню за правилами ст. 227 КАС України, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.