Категорія:2.11.8

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого –Бітова А.І.

суддів –Милосердного М.М.

–Ступакової І.Г.

при секретарі –Новицькій Н.В.

з участю: представника Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області –Горбенка Сергія Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Трансбудсервіс" до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У липні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма (далі ТОВ "ВКФ) "Трансбудсервіс " звернулася до суду з адміністративним позовом до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (Березівської МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення№0000772301/0 від 26 червня 2007 року про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 4 282 045 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ "ВКФ "Трансбудсервіс" вказувало, що працівниками Березівської МДПІ проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, за результатами якої відповідач дійшов висновку про порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (яке полягало в тим, що позивач здійснив роздрібну торгівлю продукцією не власного виробництва на суму 856 409 грн. без використання реєстратора розрахункових операцій (далі РРО)), у зв’язку з чим, було прийнято оскаржене повідомлення-рішення. Однак, штрафні санкції за порушення правил використання РРО не можуть вважатися податковим зобов’язанням платника податків. Крім того, позивач вказував, що він фактично надавав послуги з проведенням розрахунків у своїх касах з оформленням відповідних касових ордерів і, тому, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , взагалі не повинен був застосовувати РРО.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що вважає його необгрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року адміністративний позов ТОВ "ВКФ "Трансбудсервіс" - задоволений.

Податкове повідомлення-рішення Березівської МДПІ про застосування фінансових санкцій від 26 червня 2007 року №0000772301/0 –скасовано.

В апеляційній скарзі Березівської МДПІ Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв’язку з тим, що судом неповно досліджені обставини, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 17 травня по 25 травня 2007 року фахівцями Березівської міжрайонної ДПІ Одеської області проведено виїзну планову перевірку ТОВ "ВКФ Трансбудсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року.

За результатами перевірки складено акт №387/23-01/32313943 від 04 червня 2007 року, в якому встановлено порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: здійснена роздрібна торгівля продукції не власного виробництва без використання РРО на суму –856 409 грн.

В п.3.3.2 акта перевірки, зазначено, що у порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , ТОВ "ВКФ "Трансбудсервіс" здійснило приймання грошових коштів від фізичних осіб у касу підприємства згідно прибуткових касових ордерів згідно угод про дольову участь у будівництві житла та передачі пайщику квартир у власність в жилих будинках не власного виробництва без використання РРО.

Договори про дольову участь в будівництві житла, укладені ТОВ ВКФ "Трансбудсервіс" з фізичними особами - пайщиками, не є договорами на виконання будівельних робіт.

26 червня 2007 року на підставі складеного акта Березівською МДПІ Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772301/0, в якому підприємству визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4 282 045 гривен.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) . Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що навіть й у випадку порушення підприємством вимог цього Закону (265/95-ВР) визначення йому податкового зобов’язання за штрафними санкціями є безпідставним.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 239, 241 ГК України, ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В апеляційній скарзі Березівської МДПІ Одеської області вказується, що позивач здійснює продаж послуг не власного виробництва і, тому, відповідно до ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", він повинен застосовувати РРО, що помилково не було встановлено судом першої інстанції. Також, апелянт зазначає, що винесення податкового повідомлення-рішення за порушення вимог Закону про РРО не суперечить чинному законодавству.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, входячи з наступного. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальним Законом (2181-14) із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, а податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Штрафні санкції, стягнення яких передбачено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) належать до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 ГК України), а тому податковий орган неправомірно визначив штрафні санкції як податкове зобов'язання та прийняв у зв'язку з цим таку форму акта ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення.

Стосовно доводів апелянта про те, що підприємство здійснювало продаж послуг не власного виробництва і, тому, відповідно до ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", повинно було застосовувати РРО, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Отже, при наданні послуг (за виключенням перелічених вище випадків та при дотриманні певних умов) підприємство не застосовує РРО.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав послуги по укладанню договорів з фізичними особами, предметом яких є інвестування будівництва житла з його подальшою передачею у власність цим особам, відповідно, він правомірно не застосовував РРО.

Це повністю узгоджується з податковим роз’ясненням ДПА в Одеській області від 15 жовтня 2004 року (а.с.65), згідно якого –на діяльність по наданню послуг по укладанню угод інвестування з будівництва житла з юридичними та фізичними особами з подальшою передачею їм у власність дія ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (про обов’язкове застосування РРО) –не поширюється.

Апелянтом не надано доказів того, що вказане податкове роз’яснення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

Апеляційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.