Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Конюшка К.В., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Нижника О.М.,

від відповідача –Марганецької ОДПІ –Бятець Л.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року по справі № А36/53 за позовом ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"до ВДК України в м. Марганець та Марганецької ОДПІ про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року, у задоволені позовних вимог ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"до ВДК України в м. Марганець та Марганецької ОДПІ про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ по декларації за липень 2004 року в сумі 183319,55 грн. –відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 25.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"просить скасувати судові рішення та постановити нове –про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення –скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"до ВДК України в м. Марганець та Марганецької ОДПІ про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ, суди попередніх інстанцій вважали встановленим факт вчасного здійснення відшкодування позивачу податку на додану вартість, оскільки бюджетне відшкодування з ПДВ за липень 2004 року повинно бути проведено в строк з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року.

Свої висновки суди мотивували положеннями Указу Президента України від 07.08.1998р. № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) , а також посилалися на те, що позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2004 року у рядку 25 залишок зазначається, що суми ПДВ –7569832 грн., підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох звітних періодів та в рядку 23 зазначена сума в розмірі 3839807 грн., яка підлягає відшкодуванню протягом 30 календарних днів від дати подання декларації.

З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного з’ясування всіх обставин у справі.

Порядок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірний період регулювався Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 якого разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була подана декларація з податку на додану вартість, де в рядку 25 він зазначив залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох звітних періодів.

В касаційній скарзі позивач вказує на те, що 20.08.2004 року позивач подав до Марганецької ОДПІ податкову декларацію за липень 2004 року із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації в розмірі 3839807 грн. та залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом наступних звітних періодів в розмірі 7569832 грн.

Відповідно до п."з"п.п.4.4.2 п.4.2 ст.4 Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами' якщо внаслідок запровадження нового податку, збору (обов’язкового платежу) або зміни правил оподаткування змінюються форми податкового обліку чи обов’язкової податкової звітності, центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов’язаний безоплатно оприлюднити такі нові форми обліку чи звітності. Забороняється використання бланків суворої звітності чи обліку як форм податкового обліку чи звітності, якщо інше прямо не встановлено законом з питань окремого податку, збору (обов’язкового платежу).

Форми обов’язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов’язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.

Зазначені положення законодавства, чинного на момент спірних правовідносин також були закріплені в наказі ДПА України № 166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (z0250-97) .

Пунктом 9 зазначеного Наказу (z0250-97) передбачено, що форми податкової декларації з податку на додану вартість, зареєстровані в установленому порядку в Міністерстві юстиції України, відповідають нормам та змісту податку на додану вартість.

Унесення змін до форм податкової звітності з податку на додану вартість здійснюється у разі законодавчої зміни правил оподаткування, які запроваджують інший, ніж той, що діяв до їх прийняття, порядок відображення у звітності сум податкових зобов'язань і податкового кредиту та обчислення сум податкових зобов’язань платника перед бюджетом чи порядку обчислення і надання бюджетного відшкодування (пункт 9.2 наказу ДПА № 166 від 30.05.1997р. (z0250-97) ).

Якщо після зміни правил оподаткування, обумовленої пунктом 9.2 цього Порядку (z0250-97) , центральним податковим органом не внесені зміни до форми податкової звітності і якщо платник вважає, що незмінена форма податкової звітності збільшує або зменшує його податкові зобов’язання всупереч унесеним змінам до правил оподаткування, то він має право подати податкову декларацію з податку на додану вартість за іншою формою разом із поясненням мотивів її складення (пункт 9.3 наказу ДПА № 166 від 30.05.1997р. (z0250-97) ).

З огляду на зазначене для правильного вирішення справи суду необхідно було перевірити чи дотриманий був позивачем порядок визначення порядку відшкодування та зміни напрямку бюджетного відшкодування, заявлений ним в декларації, яким чином вплинула на його волевиявлення із зазначеного питання форма декларації та чи використав він передбачене законом право на подання звіту в іншій формі.

Враховуючи, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно і всебічно з’ясувати дійсні обставини справи та вирішити спір з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ч. 2 ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"задовольнити частково, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.