К-17343/07 Про визнання неправомірними дій та бездіяльність працівників міліції - 09.09.2009 Прийняття

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до працівників міліції Києво-Святошинського РВ УМВС України у Київській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 про визнання дій та бездіяльності неправомірними, такими, що порушили конституційні права і свободи громадянин, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2007 року,-

У лютому 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з адміністративним позовом, в якому просили визнати неправомірними дії та бездіяльність працівників міліції Києво-Святошинського РВ УМВС України у Київській області при винесенні постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.08.2002р. за заявою першого про вчинення злочину, не прийнятті жодного процесуального рішення по результатам проведення додаткової перевірки матеріалів на підставі яких було прийнято згадану вище постанову від 15.08.2002р., скасовану прокурором. Крім того, просили стягнути з дільничих інспекторів ОСОБА_3 і ОСОБА_5., виконуючого обов’язки начальника Чабанського СВМ ОСОБА_4. та начальника Чабанського СВМ ОСОБА_6. моральну шкоду у розмірі 4000грн., солідарно, зобов’язавши їх публічно вибачитись за нетактовну поведінку під час проведення перевірки

В обґрунтування позову заявники ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вказували, що з повідомлень Києво-Святошинського РВ ГУУМВС України в Київській області від 25.11.2005р. №17514 та від 30.01.2006р. №17 вони дізналися про винесення 15.08.2002р. дільничим інспектором Чабанського СВМ Києво-Святошинського РВ ГУУМВС України в Київській області ОСОБА_5. постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 За наслідками оскарження зазначеної постанови про відмову у порушенні кримінальної справи прокуратурою Києво-Святошинського району таку було скасовано, а відмовні матеріали повернуті для додаткової перевірки, проведення якої було доручено ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Заявники вважають, що ОСОБА_4. не проконтролював проведення додаткової перевірки ОСОБА_3, яку останній не провів та ніякого рішення за її результатами не прийняв.

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вважають, що цим були порушені їх конституційні права, а тому просили суд позов задовольнити.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2007р. у відмовлено відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, такими, що порушили конституційні права і свободи громадянина та відшкодування моральної шкоди, - позовну заяву повернуто позивачам з усіма доданими до неї матеріалами.

Відмова мотивована тим, що дільничі інспектори міліції ОСОБА_3 і ОСОБА_5., виконуючий обов’язки начальника Чабанського СВМ Києво-Святошинського РВ МВС України в Київській області ОСОБА_4. та начальник Чабанського СВМ Києво-Святошинського РВ МВС України в Київській області ОСОБА_6. не є суб’єктами владних повноважень.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2007р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2007р. –без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2., посилаючись на порушення норм процесуального права, просять ухвалені по справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань (ст. 1 Закону України "Про міліцію").

Згідно з п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб’єкт владних повноважень"відповідно до п.7 ч.1 ст.3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Зазначені в якості відповідачів по даній справі працівники Києво-Святошинського РВ УМВС України у Київській області наділені владними повноваженнями, а тому висновок суду першої інстанції є помилковим.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказану помилку не виправив, зазначивши, що предметом оскарження у даній справі є лише неправомірні дії співробітників міліції Києво-Святошинського РВ УМВС України у Київській області при винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи №2087 від 15.08.2002р.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. просять визнати неправомірною бездіяльність дільничого інспектора міліції ОСОБА_3 та виконуючого обов’язки начальника Чабанського СВМ Києво-Святошинського РВ МВС України в Київській області ОСОБА_4., яка проявилася в не проведенні ними додаткової перевірки по матеріалам скасованої прокурором постанови про відмову в порушенні кримінальної справи №2087 від 15.08.2002р., не прийнятті ними жодного процесуального рішення по результатам проведення додаткової перевірки.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами. Кримінально-процесуальний кодекс (1001-05) (далі – КПК) України (1001-05) встановлює можливість оскарження до суду в порядку кримінального судочинства постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (ст.236-1), постанови про закриття справи (ст.236-5), постанови про порушення справи (ст.236-7).

За змістом ст.ст. 2, 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.

Оскільки КПК України (1001-05) не передбачає можливості розгляду в порядку кримінального судочинства спорів про бездіяльність суб'єктів владних повноважень, то такі спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2007р. необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до працівників міліції Києво-Святошинського РВ УМВС України у Київській області ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. про визнання дій та бездіяльності неправомірними, такими, що порушили конституційні права і свободи громадянин, відшкодування моральної шкоди.