К-12247/07 Про виплату пенсії та стягнення заборгованості - 09.09.2009 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України в Полтавському районі Полтавської області про виплату пенсії та стягнення заборгованості по виплаті пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 травня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2004 року, -

У лютому 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПФ України в Полтавському районі про виплату пенсії та стягнення заборгованості з її виплати, посилаючись на те, що він є пенсіонером з числа працівників льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації з 12.02.1997р.

В обґрунтування позову заявник вказував, що Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 17.11.1999р. №1222-ХІV (далі – Закон №1222-ХІV (1222-14) ), що набрав чинності з 07.12.1999р. внесені зміни до ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII (далі – Закон №1788-XII (1788-12) ) щодо порядку обчислення пенсії особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації. На виконання даного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України №264 від 10.02.2000р. "Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації" (264-2000-п) щодо порядку обчислення заробітку для призначення і виплати пенсій за вислугу років особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.

ОСОБА_1 зазначав, що на підставі зазначених нормативно-правових актів УПФ України в Полтавському районі призначило йому пенсію з 07.12.1999р. в розмірі 192,24грн. Після перерахунку згідно зі ст. 98 Закону №1788-XII з 01.10.2000р. його пенсія складала 223,80грн., а з 01.12.2000р. після чергового збільшення –326,42грн. З липня 2001 року відповідач припинив перерахунок пенсії, а з листопада 2001 року припинив виплату пенсії у підвищеному розмірі, зменшивши її розмір до 222,50грн., що потягло за собою щомісячні недоплати у розмірах: з 01.11.2001р. по 01.03.2002р. –85грн. щомісяця, а з 01.04.2002р. –95,37грн. щомісяця.

Позивач ОСОБА_1 просив суд зобов’язати УПФ України в Полтавському районі здійснювати виплату йому пенсії з 01.01.2003р. у розмірі 344,57грн. та стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кожний місяць недонарахованої пенсії в розмірі 2428,52грн. за період з 01.11.2001р. по 01.01.2004р.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2004р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23.09.2004р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційним судом Сумської області, як судом касаційної інстанції в порядку визначеному Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22.02.2007р. №697-V (697-16) ухвалою від 25.05.2007р., на підставі п.10 Розділу УІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) , зазначену касаційну скаргу зі справою передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2008р. за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років як працівник льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації з 12.02.1997р.

У грудні 2000 року позивачу був зроблений перерахунок пенсії, сума якої склала 326,42грн., однак з листопада 2001 року розмір пенсії був зменшений до 222,50грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не має права на перерахунок пенсії, мотивуючи це слідуючим. Законом №1222-ХІV (1222-14) до ст. 53 Закону №1788-ХІІ було внесено зміни, які передбачали новий порядок обчислення пенсій за вислугу років особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, а пунктом 2 розділу II "Прикінцеві положення" дію цієї статті поширено на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання чинності цього закону ( Закон №1222-ХІV (1222-14) набрав чинності 07.12.1999р.) у зв’язку з чим дію Закону №1222-ХІV (1222-14) поширено і на позивача, який вийшов на пенсію 12.02.1997р., що давало йому право на обчислення призначеної раніше пенсії в порядку передбаченому цим Законом.

Передбачений Законом №1222-ХІV (1222-14) новий порядок обчислення (а не перерахунку) пенсії, відповідно до вимог ст. 53 Закону №1788-ХІІ, позивачем був реалізований. Так, з 07.12.1999р. відповідачем було здійснено обчислення нового розміру пенсії позивачеві виходячи із середньомісячного заробітку позивача за роботу, що давала йому право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед припиненням роботи у 1997 році (ч.1 ст.64, ст.ст.65, 66), розмір якої правомірно було обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, що передував місяцю, з якого призначалася пенсія (з 07.12.1999р.), тобто за період з грудня 1998 року до листопада 1999 року. Таким чином, розмір пенсії позивачеві було визначено з урахуванням зростання середнього заробітку в народному господарстві станом на 07.12.1999р. на підставі Закону №1222-ХІV (1222-14) .

Разом з цим, жодної з передбачених законом підстав для перерахунку пенсії у позивача не було, в той час як рішення про підвищення з 01.04.2002р. пенсій непрацюючим пенсіонерам з числа працівників зазначеної категорії було прийнято лише 28.03.2002р. ( постанова Кабінету Міністрів України №374 від 28.03.2002р. (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались"), а за попередні періоди з 1999 року не приймались.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з’ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення .

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 травня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2004 року – залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.