Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко О.О., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С., Чалого С.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 25 грудня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року у справі № 2а-474/08 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, третя особа –Головне управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги інваліду війни, -

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради про визнання дій неправомірними у перерахунку одноразової щорічної допомоги до 5 травня та зобов’язання відповідача перерахувати йому, як інваліду війни ІІ групи, недоотриману разову грошову допомогу за 2004,2007,2008 роки в сумі 8493,52 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 5 травня сплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі, що суперечить наведеним нормам Закону (3551-12) .

Справа № К-27326/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 25 грудня 2008 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року скасована постанова суду першої інстанції в частині визнання дій неправомірними та стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої допомоги до 5 травня за 2004 р. та 2007 р. за пропуском процесуального строку звернення до суду, в частині визнання неправомірними дій управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради і стягненні на користь ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги за 2008 р. в сумі 3448 грн. постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни –інвалідом ІІ групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Суд першої інстанції. задовольняючи позовні вимоги, послався на ті обставини, що згідно рішень Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №20-рп\2004 (v020p710-04) , від 09.07.2007 р. за № 6-рп\2007р. (v0a6p710-07) , від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення Державного бюджету на відповідні роки щодо встановлення розміру щорічної допомоги до 5 травня, тому виплати за 2004,2007,2008 роки повинні здійснюватися відповідачем у відповідності до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення спірних сум за 2004 р. та 2007 р. послався на ті обставини, що позивач пропустив строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України, а відповідно до вимог ст. 100 КАС України в цій частині позовних вимог необхідно відмовити, оскільки на цьому наполягає відповідач.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам ІІ групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога щорічно у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, Законами України "Про Державний бюджет України на 2004,2007,2008 рік" встановлена виплата щорічної разової допомоги інвалідам ІІ групи – до 5 травня в розмірах відповідно 160 грн., 360 грн. та 400 грн.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин щодо виплати щорічної грошової допомоги за 2004,2007,2008 р.., які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. (3551-12) та Закони України "Про Державний бюджет України на 2004,2007,2008 рік", які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню на час проведення спірних виплат. Відповідно обставин справи вказану допомогу до 5 травня за 2004,2007,2008 р. р. позивач отримав у квітні місяці.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) чи Закони України "Про Державний бюджет України на 2004,2007,2008 рік", положення яких щодо зупинення дії положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) про виплати до 5 травня у зв’язку з рішеннями Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №20-рп\2004 (v020p710-04) , від 09.07.2007 р. за № 6-рп\2007р. (v0a6p710-07) , від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 (v010p710-08) визнані неконституційними

Судами встановлено, що на момент виникнення спірних відносин, а саме, на дати нарахування і виплат позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів - квітень місяць 2004.2007,2008 р. р., положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2004,2007,2008 рік" були діючими, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України після проведеної виплати. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з положень ст.152 Конституції моральна чи матеріальна шкода, заподіяна особам актами, що визнані неконституційними підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку .

Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2004,2007,2008 рік" не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час проведення спірних виплат діяв відповідно до встановлених норм Закону.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанції спростовують а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, суди першої та апеляційної інстанції при ухвалення судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи, суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного в заявленому позові необхідно відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради задовольнити.

Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 25 грудня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, третя особа –Головне управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги інваліду війни до 5 травня за 2004,2007,2008 роки відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .