Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії прокурора міста Брянки,

У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що звернулась до прокурора міста Брянки із скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Оскільки суб’єкт оскарження не заявив самовідвід та направив вказану заяву до ГУ УМВС України, просила суд визнати такі дії прокурора неправомірними.

Ухвалою Брянківського міського суду від 22 серпня 2003 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2003 року, в прийнятті скарги відмовлено, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) (далі – ЦПК).

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в прийнятті скарги, суд виходив з того, що відповідно до ст. 248-3 Цивільного процесуального кодексу України, чинного на час постановлення судових рішень у справі, судам не були підвідомчі скарги на акти і дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, якщо законодавством встановлено інший порядок оскарження.

Відповідно до ст. 55 Конституції, ст. 2483 ЦПК 1963 року та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пунктах 1, 4 постанови від 3 грудня 1997 р. № 13 "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян (v0013700-97) ", до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності.

Встановлено, що скаржниця не погоджувалась із діями прокурора міста Брянки, пов’язаними із розслідуванням кримінальної справи. Оскарження таких дій передбачено Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) і справа не може розглядатись в судовому порядку за правилами іншого судочинства .

Висновок суду про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) , відповідає фактичним обставинам справи.

З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Брянківського міського суду від 22 серпня 2003 року і ухвалу апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2003 року– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України.