Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2007 року

у справі № 9/213-НА господарського суду Хмельницької області

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1

до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова адміністрація у Хмельницькій області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Постановою господарського суду Хмельницької області від 03.05.2007 року задоволено позов суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (далі – СПД ОСОБА_1.) та скасовано рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області (далі – Красилівська МДПІ) від 03.03.2007 року № 0000382300/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 659 гривень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2007 року постанову місцевого господарського суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Красилівська МДПІ оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2007 року та залишення в силі постанови посподарського суду Хмельницької області від 03.05.2007 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, що 21 лютого 2007 року Красилівською МДПІ було проведено планову перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), Закону України від 23.03.1996 року № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , за результатами якої складено акт перевірки № 22100094/2302/22010474/2302 від 21.02.2007 року.

На підставі висновків, наведених в акті перевірки, до СПД ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції у сумі 4 659 грн. за порушення вимог пунктів 1, 2, 5, 9, 10, 11, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: встановлено, що розрахункова операція на 87 грн. 10 коп. не проведена через РРО, не роздруковано розрахунковий документ, не зазначено відповідності коштів на місці проведення розрахунків в сумі 657 грн. 70 коп., не використовувається режим попереднього програмування по найменуванні, ціні і кількості товарів, не зазначено контрольні стрічки, не виконано щоденного друку фіскальних звітних чеків, використано РК з порушенням встановленого порядку.

На підставі зазначеного акту перевірки Красилівською МДПІ прийняте рішення від 03.03.2007 року № 0000382300/0, яким СПД ОСОБА_1. визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 659 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка СПД ОСОБА_1 була проведена Красилівською МДПІ з порушенням порядку, встановленого Законом України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) (далі – Закон № 509-ХІІ (509-12) ), а саме: до початку проведення вказаної перевірки СПД ОСОБА_1. не пред’явлено під розписку копію наказу керівника податкового органу про її проведення, направлення на перевірку.

Львівський апеляційний адміністративний суд не погодився з позицією господарського суду Хмельницької області та відмовив у задоволенні позову СПД ОСОБА_1., посилаючись на наступні обставини.

Як встановлено в ході розгляду справи, на час проведення перевірки магазину "Конвалія", приміщення магазину перебувало у спільному користуванні двох суб’єктів підприємницької діяльності - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Акт перевірки № 22100094/2302/22010474/2302 від 21.02.2007 року, уповноваженими на проведення перевірки особами Красилівської МДПІ, складений належним чином в присутності представника СПД ОСОБА_1 – продавця ОСОБА_3., яка акт перевірки підписала та погодилася з виявленими порушеннями.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією суду апеляційної інстанцій, що Красилівською МДПІ правомірно застосовані до СПД ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 4 659 грн. у відповідності з вимогами статей 17, 22 Закону № 265/95-ВР.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевірка СПД ОСОБА_1 проведена згідно з планом перевірки, що затверджений відповідним керівником податкового органу та на підставі направлень на перевірку № 1181 та № 1178 від 21.02.2007 року.

Згідно направлень на перевірку, представник СПД ОСОБА_1 допустив уповноважених осіб податкового органу в приміщення магазину для проведення планової перевірки.

Статтею 11-1 Закону № 509-XII визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що незазначення податковим органом в наказі про проведення перевірки жодної підстави, передбаченої нормами статті 11-1 Закону № 509-XII, для проведення планової або позапланової перевірки, не ознайомлення СПД ОСОБА_1 під розписку з направленням на перевірку, невідповідність направлень вимогам статті 11-2 Закону № 509-XII, непредставлення копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки, невнесення в журнал перевірок запису про проведення самої перевірки, є порушенням зазначеного Закону. Однак наведене не може спростувати правопорушення з боку СПД ОСОБА_1, а являється підставою для недопуску перевіряючих до перевірки відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2007 року ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.