Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Великохацька В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України (далі – УПФУ) в Любешівському районі Волинської області

на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання бездіяльності незаконною,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання перерахувати доплату до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просив зобов’язати останнього нараховувати і виплачувати вказану доплату до пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року, позов задоволено. Визнано бездіяльність УПФУ в Любешівському районі Волинської області незаконною та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом.

У касаційній скарзі УПФУ в Любешівському районі Волинської області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Посилається на те, що чинним законодавством не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, та не передбачено джерел фінансування цих коштів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1935 року народження, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визнали право позивача на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року, враховуючи вимоги частини 2 ст. 152 Конституції України та рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Суди обґрунтовано виходили з того, що при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування", оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України. Відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для відмови у позові.

Отже, бездіяльність відповідача щодо відмови провести нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії правильно визнана судами протиправною.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 – 239 КАС України (2747-15) .