Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 02.03.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2007 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2008

у справі № 2а-1107/07

за позовом Комунального підприємства "Тепломережа"

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень

Комунальне підприємство "Тепломережа" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 16.06.2007: № 0006011840/0-3636 на суму 651, 32 грн., № 0006021840/0-8336 на суму 651, 32 грн., № 0006031840/0-8336 на суму 651, 32 грн., № 0006041840/0-8336 на суму 651, 32 грн., № 0006051840/0-8336 на суму 651, 32 грн., № 0006061840/0-8336 на суму 651, 32 грн., № 0006071840/0-8336 на суму 651, 32 грн., № 0006081840/0-8336 на суму 651, 32 грн., № 0006091840/0-8336 на суму 651, 32 грн., № 0006101840/0-8336 на суму 130, 26 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2007 позов задоволено визнано недійсними податкові повідомлення - рішення від 16.06.2007.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2008, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 16.06.2007 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання плати за землю за період з 01.12.2004 по 01.06.2007 та складено акт № 1929/15 від 16.06.2007, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з плати за землю юридичних осіб, передбаченого ст. 17 Закону України "Про плату за землю" за січень 2006 року на 299 календарних днів в сумі 1302,63 грн., за лютий 2006 року на 271 календарний день у сумі 1302,63 грн., за березень 2006 року на 237 календарних днів в сумі 1302,63 грн., за квітень 2006 року на 210 календарних днів у сумі 1302,63 грн., за травень 2006 року на 179 календарних днів в сумі 1302,63 грн., за червень 2006 року на 148 календарних днів у сумі 1302,63 грн., за липень 2006 року на 118 календарних днів в сумі 1302,63 грн., за серпень 2006 року на 85 календарних днів у сумі 1302,63 грн., за вересень 2006 року на 57 календарних днів в сумі 1302,63 грн., за жовтень 2006 року на 26 календарних днів у сумі 1302,63 грн.

Комунальне підприємство "Тепломережа" зареєстровано як суб’єкт господарювання рішенням виконавчого комітету Куйбишевської районної ради м. Донецька від 25.04.1996, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції як платник окремого виду податку - податку на землю.

Спірні штрафні санкції було застосовано відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення термінів спати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати земельного податку.

З преамбули Закону України "Про плату за землю" (2535-12) у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтю 25 Закону України "Про плату за землю" за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про плату за землю" за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України (2768-14) та законами України.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України "Про плату за землю" (2535-12) є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

Виходячи з наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо превалювання Закону України "Про плату за землю" (2535-12) над положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо накладення штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку є помилковим.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції неповно з’ясовано обставини справи, не перевірено доводів і заперечень сторін та доказів по справі, у зв’язку з чим постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2007 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2008 підлягає скасуванню, а справа № 2а-1107/07 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2008 у справі № 2а-1107/07 скасувати.

Направити справу № 2а-1107/07 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.