2-а-275/09/2011 Про зобов’язання донарахувати та виплатити суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - 11.03.2010 Прийняття

до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації

про перерахунок та стягнення заборгованості допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення моральної,

28.01.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова ( надалі по тексту – перший відповідач), Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, ( надалі по тексту –другий відповідач) Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації ( надалі по тексту –третій відповідач), в якому просила суд:

-поновити строк звернення до суду;

- визнати розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова по нарахуванню їй і виплаті соціальної допомоги незаконними;

- зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова прийняти нове розпорядження, яке відповідає діючому законодавству України і виплачувати їй з 01.10.2009 року соціальну допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дієздатних осіб;

- прийняти рішення про утримання з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова недовиплаченої їй соціальної допомоги з 11.06.2007 року по 01.10.2009 року в сумі 14287 грн. 78 коп.;

- прийняти рішення про утримання з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова компенсації за моральну шкоду, заподіяну їй і її сім’ї неправомірними діями працівників управління праці в сумі 3000 грн., згідно ч. 3 ст. 152 Конституції України.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.10.2009р позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в зпозовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка посилається на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , ст.ст. 71, 99, 100, 102, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 8, 22, 46, 48, 152 Конституції України (254к/96-ВР) , що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має на утриманні дитину -ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження. У зв'язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці і соціального захисту населення Дзержинської районної в м. Харкові ради. З матеріалів справи вбачається, що позивачці була призначена та виплачена допомога при народженні дитини у розмірі 8500грн. за період з квітня 2007року по квітень 2008року. Позивачці також була призначена та виплачувалась допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11 червня 2007року по липень 2009 року. ОСОБА_1 на день народження дитини та оформлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працювала та являлась застрахованою особою і їй була призначена допомога у розмірі 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, Протягом року розмір допомоги змінювався відповідно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 була призначена та виплачена у розмірі, встановленому Законом України " Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у 2007 році та ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у 2008-2009р.р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги за 2007 рік, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою пропущено річний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України (2747-15) .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 28.01.2009 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 27.01.2008 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася в листопаді 2008 року із засобів масової інформації, а також при наданні їй юридичної допомоги..

Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с 17).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов’язання відповідача провести донарахування та до виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 11.06.2007 року по 27.01.2008 року, а тому постанова в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанову про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена і виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до п. 7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №13 від 11.01.2007 р. (13-2007-п) (а.с. 10). Отже, позивач є особою, застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) .

Відповідно до визначення термінів, які вживаються у зазначеному Законі (2240-14) суб’єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.

Страховий випадок –подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім"ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

За приписами ч. 1 ст. 35 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.

Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону (2240-14) визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , права на отримання допомоги за цим законом має особа, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України.

Між тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) на 2007 рік дію статті 43 зупинено, та статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) визнано неконституційним положення статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Також цим же рішенням, визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону, в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Отже, починаючи з 9 липня 2007 р. набула чинності, як ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", так і пункт 5 Перехідних положень цього закону.

Враховуючи, що позивач, яка є застрахованою особою, народила дитину у неї настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, у позивачки виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення, передбаченого ст. 43, в розмірі, визначеному п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов’язок щодо надання позивачу матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на роботодавця за основним місцем роботи, а не на відповідача по справі.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України за №32 від 16 січня 2007 р. (32-2007-п) встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб;

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованої особі.

Для подолання цієї колізії необхідно виходити з приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до яких, уразі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу.

Виходячи із зазначеного принципу про пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. у відповідача був відсутній обов’язок по призначенню, нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки такий обов’язок відповідно до ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було покладено на роботодавця.

Також не підлягають позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною за період з 11.06.2007 року по 09.07.2007 року, з наступних підстав.

з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року конкретні розміри допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були встановлені певними нормами Закону України "Про Держаний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Таким чином, управління праці, здійснивши у зазначений період, нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною, у розмірах, встановлених Законом України "Про Держаний бюджет України на 2007 року" (489-16) , правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року управління праці не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп (v004p710-97) , який у п.3 зазначив наступне: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи праці обов’язку здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", особам, які отримали таку допомогу в період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи праці діяли у відповідності з приписами діючого законодавства.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок та виплату разової допомоги при народженні дитини, виходячи з наступного.

Виходячи з приписів ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога при народженні дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між тим, пунктом 7 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" встановлено, що допомога при народженні дитини відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі 8500 гривень.

Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .

Таким чином, право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту нарахування та виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року конкретний розмір допомоги при народженні дитини, були встановлені певними нормами Закону України "Про Держаний бюджет України на 2007 року" (489-16) .

Як вбачається з матеріалів справи допомогу при народженні дитини позивачу нараховано у травні 2007 року ( а.с. 9).

Отже, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, нарахування одноразової допомоги при народженні дитини у розмірах, встановлених Законом України "Про Держаний бюджет України на 2007 року" (489-16) , правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) року визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п. 7 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" .

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними п. 7 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" діючою стала на ряду зі ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) і ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням ".

Однак в зазначених нормах законів по різному визначається розмір допомоги при народженні дитини.

Отже, починаючи з 09.07.2007 р. існували дві норми закону, які встановлювали різний розмір допомоги при народженні дитини.

При цьому колегія суддів зазначає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (v004p710-97) (справа про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) ) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) , Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 (v004p710-97) по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про небгрунтованість вимог позивача про нарахування та сплату допомоги при народженні дітей, оскільки позивачу була призначена допомога при народженні дітей відповідно до положень статті 56 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (v004p710-97) (справа про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) ) до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) , який був прийнятий пізніше Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням " (2240-14) в редакцій, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги.

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити перерахунок допомоги при народженні дитини, особам, яким така допомога була нарахована протягом 2007р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх нарахування особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх нарахування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 -2009 роках, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті позивачці зазначеної допомоги в 2008-2009 роках відповідач правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" виключено.

Пунктом 23 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , внесено зміни до ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та виключено слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування". Вказаний закон набув чинності з 1 січня 2008 р.

Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" набули як застраховані так і незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 23 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року (v010p710-08) у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнано неконституційним не було.

Таким чином, відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) в редакції закону від 28.12.2007 р. (107-17) , правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Отже, в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяло.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.12.2007 р. N 107-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , яким виключено ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" .

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) набула чинності ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" в редакції закону, що діяла до 01.01.2008 р.

Таким чином, позивач будучі застрахованою особою починаючи з 22 травня 2008 р. мала права на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , але ж обов'язок щодо сплати такої допомоги покладений ст. 50 вказаного Закону на роботодавця за основним місцем роботи, а не на орган соціального захисту населення.

Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, відповідач правильно керувався Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Між тим, у п. 2 Розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) зазначено, що розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"діє по 31 грудня 2008 р..

Таким чином, починаючи з 1 січня 2009 р. пункт 23 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , яким внесено зміни до ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" втратив свою чинність.

Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" набули тільки незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивач є застрахованою особою, в зв"язку з чим з 01 січня 2009 року у неї припинилося право на отримання допомоги відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Таким чином, з 01 січня 2009 року позивачка мала право на отримання допомоги за Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) . При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім"ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми"від 27.12.2001 року № 1751 (1751-2001-п) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Отже, на час виникнення у позивача права на отримання допомоги існували дві норми закону, які по різному визначали компетенції певних державних органів по встановленню розміру допомоги по догляду за дитиною.

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" (835-17) , Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 (v004p710-97) по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про небгрунтованість вимог позивача про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку за 2009 рік, оскільки позивачу була виплачена така допомога відповідно до положень ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (v004p710-97) (справа про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) ) до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) , який був прийнятий пізніше Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) в редакцій, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги.

За таких обставин, відповідач, здійснивши у 2009 р., виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у порядку та розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 (1751-2001-п) , правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно —правових відносин, розглядається адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно —правовий спір, інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішується судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Судді	' підпис ' ' підпис '	Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.
' Список '	' Текст '