Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Панченка О.Н.

Сороки М.О.

Щтульмана І.В.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2008 року, -

У лютому 2008 року позивачка в інтересах неповнолітнього сина звернулася в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що відповідач незаконно відмовив визнати право ОСОБА_2 здійснювати конституційний обов’язок сплати податків та зборів під власним ім’ям. Свої вимоги мотивує тим, що у серпні 2007 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до відповідача та офіційно повідомив останнього, що відмовляється від надання йому індивідуального ідентифікаційного номера платника податків та обов"язкових платежів, а також просив поставити йому відмітку у паспорт про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номеру. ОСОБА_2 повідомив відповідача про свою відмову заповнювати форму № В1, запропоновану відповідачем, оскільки це порушує його право на ім’я. Відповідач відмовив йому задовольнити його вимоги. Просить виконати відносно ОСОБА_2 вимоги ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів", застосувати до нього раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов’язкових платежів –за прізвищем, ім’ям та по-батькові, зробити в паспорті ОСОБА_2 на сторінках 7-9 відмітку наступного змісту: "Має право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру", звірити її підписом відповідальної особи та гербовою печаткою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, зобов"язати відповідача визнати конституційне право ОСОБА_2 здійснювати конституційний обов’язок сплати податків та зборів під власним ім’ям –за прізвищем, ім’ям, по-батькові, зобов’язати відповідача зробити в паспорті ОСОБА_2 на сторінках 7-9 відмітку наступного змісту: "Має право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру", завірити її підписом відповідальної особи та гербовою печаткою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року відмовлено в задоволення позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачка звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2008 року апеляційну скаргу позивачки залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій позивачка звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що ОСОБА_2 є членом Української Православної Церкви. У вересні 2007 року він звернувся до відповідача із заявою довільної форми, якою одночасно повідомив про те, що він відмовляється від наданні ідентифікаційного номеру та відмовляється подавати заяву по формі №В1, відповідач відмовив йому у задоволенні заяви, у зв’язку із порушенням ним встановленої процедури внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи.

Ухвалюючи рішення, суд вірно керувався ч.2 ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів", в якому зазначено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційного повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов’язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це державний орган податкової служби, визначено Порядком внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи –платника податків та інших обов’язкових платежів, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерством внутрішніх справ України 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004року№ 1345/9944 (z1345-04) .

Відповідно до п. .5, 2.2 Порядку особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації та пред’являє свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу ( при наявності), свідоцтво про заміну імені (за наявності), копію документу про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).

Згідно із п. 4 Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера. Подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на те, що відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року, яке було чинне на момент видання Наказу, записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються паспортною службою та вірно зазначив про те, що органи державної податкової служби не мають повноважень на внесення відміток у паспорт громадянина щодо наявності у останнього права здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, таке право надано лише паспортній службі. Покладення зазначеного обов’язку на органи податкової інспекції не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.