Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16.03.2004 року

та рішення Хмельницького міського суду від 03.12.2003 року

у справі № 2-8402/2003

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про спонукання до списання податкового боргу, -

Рішенням Хмельницького міського суду від 03.12.2003 року, залишенним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16.03.2004 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про списання з останнього податкового боргу по прибутковому податку за 1999 рік в сумі 6 469 грн. 77 коп.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. 03.04.2001 року звернувся із заявою до ДПІ у м. Хмельницькому про списання заборгованості по прибутковому податку, яка станом на 31.12.1999 року складала 12 941 грн. 61 коп.

23.05.2001 року ОСОБА_1 було направлено ДПІ у м. Хмельницькому повторну заяву про списання заборгованості по прибутковому податку.

За результатами розгляду заяв, ДПІ у м. Хмельницькому листом № 5696 від 22.06.2001 року повідомила, що заборгованість за 1999 рік на суму 6 469 грн. 74 коп. списанню не підлягає, оскільки декларацію про доходи ОСОБА_1 подано 29.02.2000 року.

17.06.2003 року ДПІ у м. Хмельницькому було направлено ОСОБА_1 квитанцію платіжного повідомлення про сплату прибуткового податку, до якого увійшла сума заборгованості за 1999 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Так, відповідно до підпункту 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-III (2181-14) ) списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.

Вказана стаття набрала чинності 20 лютого 2001 року.

Як встановлено судами, 29.02.2000 року ОСОБА_1. подав до ДПІ у м. Хмельницькому декларацію про доходи за 1999 рік, після отримання якої був здійснений перерахунок сум прибуткового податку та донараховано прибутковий податок в сумі 12941 грн. 61 коп., про що 07.03.2000 року позивачу було направлено податкове повідомлення.

05.04.2000 року заборгованість по прибутковому податку за 1999 рік ОСОБА_1 була частково погашена в сумі 6471 грн. 84 коп.

Відповідно податкового повідомлення від 07.03.2000 року сума заборгованості ОСОБА_1 по прибутковому податку за 1999 рік становить 6459 грн. 77 коп., вказаний борг виник станом на 31.12.1999 року.

Оскільки рішення податкового органу, викладене в податковому повідомленні від 07.03.2000 року щодо визначення суми податкового зобов’язання, не було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, то днем узгодження вказаного зобов’язання є день прийняття такого рішення.

Згідно підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-III, у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання.

Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені судами фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів, що податковий борг ОСОБА_1 в сумі 6459 грн. 77 коп. у зв’язку із закінченням строку стягнення вказаного боргу, передбаченого підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-III, не може бути стягнутий з нього та підлягає списанню у відповідності до підпункту 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону № 2181-III.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відхилити, а ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16.03.2004 року та рішення Хмельницького міського суду від 03.12.2003 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.