К-18780/07 Про визнання неправомірним рішення ДПІ щодо відмови у придбанні торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності у кіоску - 01.09.2009 Прийняття

Постановою господарського суду Харківської області від 05.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року, задоволено частково позовні вимоги ТОВ Фірми "Ловис" Лімітед та визнано неправомірним рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі – ДПІ) щодо відмови ТОВ Фірмі "Ловис" Лімітед у придбанні торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності у кіоску (ордер 10/7-558к-4669 від 01.10.2006 року). Вимогу ТОВ Фірми "Ловис" Лімітед про зобов’язання ДПІ видати торговий патент на здійснення торгівельної діяльності у відповідності до поданої заявки від 25.10.2006 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що 25 жовтня 2006 року ТОВ Фірма "Ловис" Лімітед подало до ДПІ заявку на придбання торгового патенту, тобто державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у Законі України від 23.03.1996 року № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) (далі – Закон № 98/96-ВР (98/96-ВР) ) видами підприємницької діяльності, а саме, торгівельною діяльністю в кіоску за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 142 та кіоску за адресою: м. Харків, вул. Бекетові, 21, згідно ордеру № 10/7-558к-4669 від 01.10.2006 року (далі – ордер) та договору № 6 від 01.01.2006 року.

Листом № 5818/10/15-110 від 31.10.2006 року ДПІ відмовила ТОВ Фірма "Ловис" Лімітед у видачі торгового патенту.

Відмову у видачі патенту ДПІ мотивувала тим, що на момент видачі нового торгового патенту дозвіл на розміщення пункту торгівлі (ордер № 10/7-558к-4669 від 01.10.2006 року) не продовжено по терміну з 01.11.2006 року.

Також, ДПІ в листі про відмову у наданні ТОВ Фірми "Ловис" Лімітед патенту зазначає, що згідно пункту 19 "Правил роботи дрібнороздрібної торгівельної мережі", затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 08.07.1996 року № 369 (z0372-96) торгова діяльність повинна здійснюватися при наявності ордера на право здійснення торгівлі, який є одним з правозатверджуючих документів на право придбання торгового патенту.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказаний висновок ДПІ визнав безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 98/96-ВР суб’єктами підприємницької діяльності придбавається торговий патент, предметом діяльності яких є види, зазначені в частині 1 статті 1 цього Закону.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 98/96-ВР, яка повинна містити такі реквізити: найменування суб’єкта підприємницької діяльності; витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу із зазначенням цього місця; вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту; найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу" (далі – Закон № 509-XII (509-12) ), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Підпункт 2 пункту 2 частини 1 статті 11 Закону N 509-XII передбачає право державних податкових органів здійснювати контроль за наявністю торгових патентів.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 року № 1077 "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів" (1077-98-п) підставою для придбання торгового патенту є заявка суб’єкта підприємницької діяльності, складена за формою згідно з додатком. Посадова особа ДПІ повинна звірити відомості, наведені в поданій суб’єктом підприємницької діяльності заявці, з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється ця заявка, реєструє її в журналі обліку заявок і заповнює бланк торгового патенту. Згідно пункту 12 вказаної постанови торговий патент видається суб'єкту підприємницької діяльності під розписку у триденний термін з дня подачі заявки. Датою придбання торгового патенту є вказана в ньому дата.

Судами вірно зазначено, що наведені приписи Закону № 98/96-ВР (98/96-ВР) не ставлять можливість отримання торгового патенту в залежність від наявності чи відсутності дозволів на розміщення пункту торгівлі, ордерів або будь-яких інших документів, якщо це не передбачено частиною 4 статті 2 вказаного Закону.

Стосовно посилань відповідача на довідку органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу із зазначенням цього місця в якості якої, на думку ДПІ, виступає ордер, то вказана довідка необхідна лише у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, і це чітко зазначено в самому законі.

Частина 4 статті 2 Закону № 98/96-ВР передбачає, що заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити: витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця. Закон № 98/96-ВР (98/96-ВР) розрізняє поняття "структурного (відокремленого) підрозділу" та "пункту продажу товарів".

Частина 3 статті 3 Закону № 98/96-ВР розкриває поняття, що слід розуміти під пунктами продажу товарів:

- магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

- лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб’єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності, тощо.

З огляду на викладене, пункти продажу товарів можуть і не бути відокремленими (структурними) підрозділами.

Якщо пункт торгівлі не є структурним підрозділом, то в заявці вказується місцезнаходження самої юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Фірми "Ловис" Лімітед придбав патент саме для юридичної особи, а не для її структурного підрозділу, тому жодних довідок або інших документів на підтвердження місцезнаходження кіоску не потребується.

За вказаних обставин, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно помилкового висновку ДПІ про те, що кіоск є окремим структурним (відокремленим) підрозділом.

Крім того, ордер №10/7-558к-4669, на обов’язковості продовження якого наголошувала ДПІ, не є довідкою органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу. Вказаний ордер є підтвердженням наявності права здійснювати торгівлю товарами народного споживання і не пов’язаний з правом розміщення за даною адресою.

При цьому, слід зазначити, що після продовження дії ордеру лише на один місяць (до 30.11.2006 року) ДПІ видала торговий патент строком на один рік.

Судами вірно зазначено, що термін дії ордеру не впливає на можливість придбання торгового патенту.

Крім того, Законом № 98/96-ВР (98/96-ВР) передбачено, що функцією ДПІ є правильне оформлення патенту та своєчасна його видача, а щодо питання видавати чи не видавати торговий патент, податкові органи таким правом не наділені.

Колегія суддів погоджується з тим, що лист № 5818/10/15-110 від 31.10.2006 року за підписом начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова є рішенням про відмову видати торговий патент, оскільки в ньому відмова про видачу торгового патенту впливає на права та обов’язки юридичної особи.

Пунктом 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, викладене вище дає підстави колегії суддів погодитись з висновками попередніх інстанцій про те, що податковим органом не доведено правомірності прийняття ним рішення про відмову у видачі торгового патенту позивачу.

Отже, за таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року та постанову господарського суду Харківської області від 05.02.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова відхилити, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року та постанову господарського суду Харківської області від 05.02.2007 року залишити без змін.