Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року

та постанову господарського суду Донецької області від 28.04.2007 року

у справі № 31/165пд господарського суду Донецької області

за позовом Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Донтехкомплект"

2. Відкритого акціонерного товариства "Макіївський коксохімічний завод"

про визнання угоди недійсною, -

В червні 2006 року Макіївська ОДПІ у Донецькій області звернулась до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання недійсною з підстав, передбачених статтею 207 ГК України, угоди № 450 від 17.04.2003 року, укладеної між ТОВ "Донтехкомплект" та ВАТ "Макіївський коксохімічний завод", на суму 24000 грн. При цьому, ОДПІ просила суд застосувати наслідки недійсності договорів згідно статті 208 ГК України, а саме: стягнути з відповідача-1 на користь відповідача-2 все отримане за угодою, тобто грошові кошти в сумі 24000 грн., а з відповідача-2 стягнути в доход держави вартість отриманого за угодою в сумі 24000 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 28.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані недоведеністю позивачем належними доказами наявності у відповідачів при укладенні спірної угоди мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Макіївська ОДПІ у Донецькій області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, позивачем ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та задоволення позовних вимог.

Відповідач-2 в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що між відповідачами у справі укладена угода купівлі-продажу № 450 та додаткова угода № 1 від 17.04.2003 року, згідно якої ТОВ "Донтехкомплект" (продавець) зобов’язується передати у власність ВАТ "Макіївський коксохімічний завод" (покупець), а останній – прийняти та оплатити товар.

На виконання угоди ТОВ "Донтехкомплект" поставило ВАТ "Макіївський коксохімічний завод" товар, а саме: композицію "МИОР-О" ТУ У 13407128001-2001 у кількості 2 тонни на загальну суму 48000 грн., в тому числі податок на додану вартість 8000 грн.

Виконання угоди на суму 24000 грн. підтверджується калькуляцією від 24.03.2003 року, накладною № 05/21 від 21.05.2003 року, прибутковим ордером № 750 від 21.05.2003 року та реєстром платіжних доручень.

Макіївська ОДПІ у Донецькій області просить суд визнати недійсною вказану угоду в частині її виконання на суму 24000 грн. як таку, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись при цьому на наявність протиправного умислу у ТОВ "Донтехкомплект".

Наявність протиправного умислу з боку ТОВ "Донтехкомплект" ОДПІ обґрунтовує рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 23.07.2004 року, яким визнані недійсними його документація, статут, засновницький договір та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В зв’язку з наведеним, Макіївська ОДПІ у Донецькій області вважає, що вказану вище угоду слід визнати недійсною на суму 24000 грн. на підставі статті 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 ГК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що вирішуючи питання щодо визнання спірної угоди недійсною, судами попередніх інстанцій не враховано того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

На обґрунтування позову Макіївська ОДПІ у Донецькій області послалась на статті 207, 208 ГК України.

За змістом частини 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в частині вимог про визнання недійсною угоди купівлі-продажу, із закриттям провадження.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України, підлягають залишенню без змін. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 цього Кодексу. На момент звернення Макіївської ОДПІ у Донецькій області до суду з даним позовом закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК України.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 220, 221, 223, 228, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року та постанову господарського суду Донецької області від 28.04.2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною угоди купівлі-продажу № 450 від 17.04.2003 року на суму 24000 грн. скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.