Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А., Федорова М.О.

при секретарі Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 20 листопада 2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007р.

у справі № 49/188-А

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі – ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтрекс" (надалі – ТОВ "Альтрекс"); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез" (надалі – ТОВ "Синтез")

про визнання угоди недійсною, -

У травні 2006р. позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 16.05.2006р. про зміну позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсною угоди укладеної між ТОВ "Альтрекс" та ТОВ "Синтез" від 01.06.2004р. №КП04/06-1 на підставі вимог ст. 49 ЦК УРСР.

Постановою Господарського суду м.Києва від 20 листопада 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови Господарського суду м.Києва від 20 листопада 2006р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007р.і прийняття у справі нового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

01.06.2004р. між ТОВ "Альтрекс" та ТОВ "Синтез" було укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2004р. №КП04/06-1, за умовами якого ТОВ "Синтез" придбавав у ТОВ "Альтрекс" гранулят твердого мастила ТУ У 24.6-32632516-001-2004 у кількості 17750кг на загальну суму 30011700,00грн. (а.с.91 т.ІІ).

На підтвердження виконання вказаного договору матеріали справи містять копії видаткової накладної №РН-000030 від 01.06.2004р., податкової накладної №40 від 01.06.2004р. та платіжних доручень №239 від 14.07.2004р. та №248 від 15.07.2004р..

Обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним вищевказаного договору позивач посилався на ту обставину, що внаслідок виконання та укладання оспорюваного договору було безпідставно збільшено заявлену до відшкодування ТОВ "Синтез" суму ПДВ у розмірі 5001721,00грн., що суперечить інтересам держави і суспільства.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, постановою Господарського суду м.Києва від 18.05.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р., у справі №29/270 задоволено позовні вимоги ТОВ "Синтез" щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 30.07.2004р. №00001892309/0 яким ТОВ "Синтез" зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2004р. у розмірі 5001721,00грн..

Позивач у позові ставить питання про визнання недійсними вищевказаної угоди на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо застосування вказаної норми права при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постанові від 14.04.2009р. під час розгляду за винятковими обставинами справи № 24/53 зазначено, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства на підставі ст. 49 ЦК УРСР, не можуть бути предметом позову після 01.01.2004р., та не можуть бути задоволені судом.

За змістом частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004р. він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом’якшує або скасовує відповідальність особи. Господарський кодекс України (436-15) , що набрав чинності з 01.01.2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР.

Однак відповідно до пункту 5 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Проте, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що позивач у своїх поясненнях до позову та апеляційній скарзі ставив питання про визнання недійсним оскаржуваного договору на підставі ст. 49 ЦК УРСР а також ст.ст. 207, 208 ЦК України (а.с.112-113 т.І, а.с.1-8 т.ІІ).

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва – задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 20 листопада 2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007р. – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.