Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну Приватного підприємця ОСОБА_5

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2007 року

по справі № А14/67-07 (22а-461/2007)

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_5

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В січні 2007 року Приватний підприємець ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області суду з позовною заявою до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001992306/3/63 від 20.12.2006 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року у даній справі в задоволенні позову відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 08.09.2006 року відповідачем була проведена перевірка контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. В ході проведення перевірки було встановлено порушення п.5, п.13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001992306/3/63 від 20.12.2006 року на суму 2603,00 грн. в т.ч. 340,00грн. за проведення розрахункових операцій без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки; 2263,00 грн. - за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Перевірка позивача була здійснена у відповідності до ч.8 ст. 111 Закону України від 04.12 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі –Закон №509), ст. 9, ст. 15, ст. 16 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон №265/95), Наказу №381 від 08.09.2006 року "Про проведення податкової перевірки приватного підприємця ОСОБА_5".

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №265/95 вказані перевірки здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Порядок здійснення планових або позапланових перевірок органами, державної податкової служби встановлений ст.ст.111, 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

Відповідно до ч. 9 ст. 111, ст. 112 Закону №509 позапланова виїзна перевірка з питань дотримання законодавства про РРО здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було дотримано норми діючого законодавства щодо проведення перевірки позивача.

Відповідно до п.п.5, 13 ст.3 Закону № 265/95, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування peєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, зобов'язані проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті peєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 6 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок може не здійснюватись, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).

Відповідно до п. 1 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року №1336 (1336-2000-п) , "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) мають право здійснювати роздрібну торгівлю продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, при цьому вони повинні використовувати розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Отже, відповідно до діючого законодавства позивач зобов'язаний був вести облік розрахункових операцій з видачею квитанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону №509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередній інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2007 року по справі № А14/67-07 (22а-461/2007) залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.