Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Кузьменка В.В., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" – Смовж Юлії Антонівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на його думку, є таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивачем законно було включено суму податку на додану вартість за операціями з ТОВ "Інтермодуль-груп" до податкового кредиту на підставі належно оформлених первинних документів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" – Смовж Юлія Антонівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з’ясуванням обставин справи та висновками суду, які не відповідають обставинам справи, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтермодуль-Груп" за період з 01.08.2006 року по 31.12.2006 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 17.03.2008 року № 3688/23-08-32103271, яким встановлено порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0001192308/0 на суму 3385832,00 грн., з яких 2257221,00 грн. – основний платіж, а 1128611,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що перевірка була правомірно проведена відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Вищезазначена перевірка проведена на підставі п. 1, 3, 4 ст. 11, ч. "б" п. 5 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Пункт 5 частини 6 ст. 11-1 цього Закону визначає підставу проведення позапланової перевірки, яка розпочинається у разі виникнення потреби у перевірці відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу ДПС протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем для отримання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ НВФ "Інтермодуль - Груп" на юридичну адресу ТОВ "Укрімпекс" рекомендованим листом був надісланий письмовий запит від 26.12.2007 року № 29075/10/23-0809, який був отриманий адресатом 11.01.2008 року, про що свідчить відмітка поштового відділення. Пояснення позивачем були надані до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 28.01.2008 року з порушенням десятиденного терміну вимог п.п. б п. 5 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

ТОВ "Укрімпекс" 20.02.2008 року отримало направлення та копію наказу від 20.02.2008 року на проведення перевірки, про що свідчить розписка керівника.

Продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки здійснено на підставі рішення керівника органу ДПС, яке оформлено наказом відповідно до "Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС при організації документальних перевірок юридичних перевірок юридичних осіб" затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 року № 441 (v0441225-05) . Копію наказу на продовження перевірки позивач отримав 05.03.2008 року, про що свідчить розписка керівника підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укрімпекс" розпочата та проведена відповідно вимог чинного законодавства.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки у нього відсутній платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

З таким висновком колегія суду не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) ; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному

періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням робіт, послуг, не підтверджених податковими накладними.

Згідно абзаців 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту; податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що в ході перевірки було виявлено, що згідно бази даних АІС "Податки" ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп" зареєстроване у ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 01.03.2006 року за № 6768 та звітує по податку на прибуток та ПДВ з моменту реєстрації з нульовими показниками.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем по справі було укладено договір з ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп" № 18 від 02.08.2006 року щодо поставки продукції в асортименті відповідно до специфікації на суму 11290667,62 грн., ПДВ склало – 2258133,52 грн.

Вказана сума ПДВ була включена позивачем до податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень-грудень 2006 року.

Транспортування товару та вантажні роботи проводилися за рахунок покупця ДП МТЗЗТ України "Укрзалізничпостач". Розрахунки між суб’єктами господарювання проводилися у безготівковій формі.

Також судом першої інстанції було встановлено, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 року було задоволено позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп".

На виконання вказаної постанови ДПІ у Святошинському районі м. Києві складено Акт № 1388 від 18.12.2007 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36399685 індивідуальний податковий номер 341870226570, видане 13 березня 2006 року платнику ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп". Дата анулювання 13 березня 2006 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що визнання недійсними установчих документів ТОВ "Науково виробнича фірма "Інтермодуль-груп" та подальше анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість відбулося після здійснення господарських операцій, а тому на той час не позбавляло таку особу з моменту державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру видавати оформлені належним чином податкові накладні своїм покупцям. Також цей факт не свідчить про недійсність всіх правочинів, що укладені ТОВ "НВФ "Інтермодуль-груп" з моменту державної реєстрації та до моменту виключення його з Державного реєстру, та не свідчить про недійсність податкових накладних, виданих по таким господарським операціям.

Крім того, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не прийняв до уваги та не надав оцінку тому, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 року постанову Святошинського районного суду від 16.03.2007року, якою були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп", було скасовано.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається тільки у випадках перерахованих у цьому пункті. Датою анулювання є 18.12.2007 року. Крім того, придбання товару позивачем у ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп" та виписка останнім податкових накладних відбувалась до фактичної дати анулювання.

Таким чином ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп" на законних підставах здійснювало виписку податкових накладних, стосовно яких було складено акт відповідачем.

Те, що ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп" звітував з нульовими показниками жодним чином не може свідчити про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку – це особа, яка згідно з цим Законом (168/97-ВР) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки такі дії суперечать чинному законодавству.

Таким чином, невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення цих сум до податкового кредиту, якщо при цьому він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв’язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми п.п. 7.4.1 п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім цього, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення невірно застосовано пп. 7.7.1, 7.7.5 п.7.7 ст. 7, п. 1.8, ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки, як свідчать матеріали справи, позивачем не заявлялася зазначена у податковому повідомлені-рішенні сума до бюджетного відшкодування – повернення ПДВ на розрахунковий рахунок. Про вказане свідчать декларації з податку на додану вартість за відповідний період, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачає, що для віднесення відповідних сум до податкового кредиту необхідна надмірна сплата податку.

Крім цього, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не мав право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки у нього відсутній платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття, платежу постачальником від отримувача таких товарів(послуг), є помилковим та свідчить про неповне з’ясування обставин справи з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки розрахунки між суб’єктами господарювання позивачем та ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп" у безготівковій формі ТОВ "Укрімпекс" перераховано грошові кошти ТОВ "НВФ "Інтермодуль-Груп" згідно до відповідних платіжних доручень.

Крім того, згідно протоколу виїмки від 16.10.2007 року, що міститься у матеріалах справи, крім видаткових та податкових накладних у позивача було вилучено також оригінали банківських виписок, які є платіжним чи розрахунковим документом, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів(послуг).

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 26.03.2008 № 0001192308/0, встановлює порушення позивачем пп. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" саме з підстав відсутності платіжного чи розрахункового документу, що підтверджує прийняття, платежу постачальником від отримувача таких товарів(послуг), а саме: тих оригіналів банківських виписок, які були вилучені згідно вищевказаного протоколу виїмки.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" – Смовж Юлії Антонівни – задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року – скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2008 року № 0001192308/0 – задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції 26 березня 2008 року № 0001192308/0 - скасувати.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.