Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області (далі –ДПІ) та відкритого акціонерного товариства "Іршавське автотранспортне підприємство 12143"(далі –ВАТ "Іршавське АТП 12143")

на постанову господарського суду Закарпатської області від 01.09.2006

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006

у справі № 7/310-2006

за позовом ВАТ "Іршавське АТП 12143"

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2006 № 0000192301/0 та від 15.03.2006 № 0000192301/1 в частині визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 201 595 грн. (у тому числі 134 397 грн. за основним платежем та 67 198 грн. штрафних санкцій).

Постановою господарського суду Закарпатської області від 01.09.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006, позов задоволено частково; оспорювані рішення ДПІ скасовано в частині застосування до ВАТ "Іршавське АТП 12143"штрафних санкцій у сумі 67 198 грн., а в решті позову відмовлено. Ухвалені у справі судові акти мотивовано тим, що операції з надання послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів приміським транспортом є об’єктом оподаткування ПДВ, тоді як в силу вимог підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"застосування заходів відповідальності до платника, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення не можна визнати правомірним.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ВАТ "Іршавське АТП 12143"просить частково скасувати оскаржувані судові акти та задовольнити позов, посилаючись не те, що кошти, отримані підприємством з державного бюджету як компенсація збитків перевізника від здійснення безоплатного перевезення окремих категорій громадян є субсидією, яка не включається до об’єкта оподаткування ПДВ.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог відповідач зазначає, що податкове роз’яснення ДПІ від 10.03.2005 № 3324/7/15-207 з огляду на дату його винесення не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за період з 01.07.2004 по 10.03.2005, тоді як з 31.03.2005 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"та деяких інших законодавчих актів" № 2505 (2505-15) , приписи якого взагалі нівелювали значення цього роз’яснення.

У клопотанні, що надійшло на адресу Вищого адміністративного суду України 11.02.2010, ДПІ просить відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю участі його представника у судовому засіданні. Однак з огляду на повноваження суду касаційної інстанції в даному разі нез’явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розглядові справи, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- на підставі угод по перевезенню пільгових категорій пасажирів від 10.01.2004 та від 05.01.2005, укладених ВАТ "Іршавське АТП 12143"та управлінням праці та соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації, позивач зобов’язався протягом 2004-2005 років щоденно здійснювати перевезення окремих категорій громадян з оплатою за рахунок коштів з державного бюджету;

- в ході проведеної ДПІ планової документальної перевірки на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ "Іршавське АТП 12143"за період з 01.07.2004 по 30.09.2005 було виявлено факт невключення позивачем до об’єкта оподаткування ПДВ коштів у сумі 806 221,43 грн., що надійшли на рахунок підприємства з бюджету як компенсація за надання пільговикам послуг з перевезення у приміському автотранспорті з 01.09.2004 по 30.09.2005;

- назване порушення призвело до заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 134 397 грн.;

- за результатами проведеної перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2006 № 0000192301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість, зокрема, у сумі 201 595 грн. (у тому числі 134 397 грн. основного платежу та 67 198 грн. штрафних санкцій).

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 названого Закону (у редакції, що діяла до 31.03.2005) було передбачено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, за винятком операцій з поставки пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Водночас пунктом 5 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"від 07.08.1998 № 857/98 (857/98) (що діяв до 31.03.2005) установлено, що з 1 жовтня 1998 року операції з надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, операції з продажу імпортованого газу населенню та бюджетним організаціям підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків бази оподаткування, визначеної згідно з законодавством.

Згідно ж з підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, чинній з 31.03.2005) до операцій, які звільняються від оподаткування ПДВ, належить надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи суди дійшли вірного висновку про належність операцій з надання послуг з перевезення пільговим категоріям населення до об’єктів оподаткування ПДВ у період, охоплений перевіркою. Адже до 31.03.2005 це було прямо передбачено пунктом 5 названого Указу (857/98) , а після 31.03.2005 від оподаткування ПДВ були звільнені перевезення лише у межах населеного пункту (тоді як позивач здійснює приміські автомобільні перевезення).

Відповідно до підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

У Роз'ясненнях щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджених наказом Державного казначейства від 04.11.2004 № 194 (v0194506-04) , визначено, зокрема, що під субсидіями розуміють всі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Правова ж сутність дотації передбачає покриття за рахунок бюджету від’ємної різниці, що виникла між витратами на надання послуг та доходами, одержаними від продажу таких послуг за установленими тарифами.

Отже, оскільки фінансування наданих позивачем послуг з перевезення пільгових пасажирів не відповідає визначенням, наведеним у підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 зазначеного Закону, то надання таких послуг є об'єктом обкладання ПДВ, а компенсація вартості виконання зазначених послуг вважається їх оплатою за рахунок коштів державного бюджету.

Водночас не можна визнати правильним висновок судів про неправомірність застосування до позивача заходів відповідальності, позаяк він діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення від 10.03.2005 № 3324/7/15-207.

Адже в абзаці п’ятому названого роз’яснення зазначено, що " починаючи з 1 жовтня 1998 року операції з надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району підлягають обкладанню ПДВ на загальних підставах незалежно від того, регулюються чи ні тарифи на такі перевезення "(а.с. 12).

За змістом абзацу останнього цього ж роз’яснення (яким і керувалися суди під час ухвалення рішень в частині задоволення позовних вимог) " операції з отримання коштів з бюджету, зокрема субвенції за надання послуг пільговим категоріям населення, не є об’єктом оподаткування ПДВ".

Згідно з пунктом 37 статті 2 Бюджетного кодексу України до субвенцій відносяться міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. У свою чергу міжбюджетні трансферти відповідно до пункту 25 статті 2 Бюджетного кодексу України –це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Отже, оскільки, як було зазначено вище, кошти, перераховані позивачеві з бюджету як компенсація вартості наданих підприємством послуг з перевезення пільгових категорій громадян, є оплатою послуг за рахунок державного бюджету, та не є ані субвенціями, ані субсидіями (дотаціями), у позивача були відсутні підстави для застосування приписів абзацу останнього зазначеного роз’яснення, а тому при оподаткуванні операцій з надання цих послуг ВАТ "Іршавське АТП 12143" повинно було керуватися саме приписами абзацу п’ятого роз’яснення.

Таким чином, порушення податкової дисципліни з боку ВАТ "Іршавське АТП 12143"мало місце не внаслідок надання контролюючим органом відповідного податкового роз’яснення позивачеві, а з причин неправильного застосування позивачем положень цього роз’яснення, що виключає можливість звільнення позивача від відповідальності в порядку підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин ухвалені у справі рішення підлягають частковому скасуванню з ухваленням у відповідній частині нового рішення про відмову в позові.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Закарпатської області від 01.09.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 у справі № 7/310-2006 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.03.2006 № 0000192301/0 та від 15.03.2006 № 0000192301/1 в частині застосування до відкритого акціонерного товариства "Іршавське автотранспортне підприємство 12143"67 198 грн. штрафних санкцій.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову господарського суду Закарпатської області від 01.09.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 у справі № 7/310-2006 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.